Боротьба за незалежність і відбудова власної держави – завжди нелегка справа, яка потребує чимало зусиль та сили як від влади, так і від звичайного населення. Польща відновила свою незалежність після 123 років поділів у 1918 році, на що вплинула низка геополітичних подій у різних куточках планети. Здавалося, можна видихнути і почати абсолютно нове щасливе життя, забувши про всі ті розколи та злами у суспільстві, що відбувалися до цього, пише сайт krakowyes.eu.
Та вже перші роки відновленого суверенітету видалися куди важчими, ніж сподівалися люди. Всі наслідки важкого возз’єднання та відновлення відчули на собі і мешканці Кракова.
Чим супроводжувалося відновлення суверенітету, які політичні події відбувалися в Кракові і на що вони вплинули – читайте у матеріалі нижче.
Перші роки возз’єднання країни: якою була ситуація в Польщі і Кракові зокрема?
Як ми вже згадали вище, 1918 року відбулася знаменна подія, коли Польща відновила свій суверенітет. 11 листопада – саме цей день прийнято вважати святковим. Однак ейфорії від відновленого суверенітету довелося промайнути доволі швидко – магії не буває, відтак подолати всі проблеми, що супроводжувалися гучними політичними подіями, одразу зовсім не вдавалося.
Перед польською владою стояло доволі складне завдання. Передусім, звісно ж, потрібно було об’єднати землі трьох колишніх поділів в єдину державу з єдиними законами та цілями. Водночас потрібно було буквально боротися за власні кордони – завершення Першої світової війни ознаменувало низку переговорів та політичних рішень, за якими відбувалося формування кордонів різних країн. Дипломати та політики працювали в той час на повну силу – все для того, щоб відстояти для себе кращі умови та рішення.
Все це супроводжувалося іншими проблемами. Надзвичайно важливо було не просто відновити кордони і зафіксувати це документально, а й об’єднати людей довкола цілі збереження незалежності держави. Існувала проблема і в національній ідентифікації населення – наприклад, у Сілезії польська ідея не була такою піднесеною, іноді це навіть демонстрували під час бунтів та сутичок.
Хоч у Кракові ситуація була спокійнішою і проблем з відродженням національної ідеї не було у таких масштабах, та мешканці міста тут гостро відчували інші державні проблеми. Справа в тому, що коли загроза повторної втрати суверенітету зникла, з’явилися серйозні економічні труднощі, що супроводжувалися серйозними політичними кризами. Звісно, не все було так погано – прийнята сеймом демократична конституція 1921 року діяла і дала підстави для проведення вільних парламентських виборів у 1922 році. Крім того, повільними темпами, однак відновлювалася економіка.
Гострі економічні проблеми, що спричинили бунти в Кракові
Через рік після проведення перших вільних парламентських виборів у Польщі економічна ситуація загострилася. Інфляція сягнула величезного рівня, дійшло навіть до гіперінфляції – як стверджують фахівці, таке явище виникає через цілковитий крах фінансової системи країни та величезним дефіцитом бюджету.
Найгострішою фазою у цьому процесі був червень 1923 року, коли вдруге посаду прем’єр-міністра обійняв Вінцентій Вітос. Хоч його і називали селянським лідером, а сам він обійняв згодом цю посаду ще раз, та саме за його діяльності приймалися доволі суперечливі рішення. Тоді польська влада вирішила рятувати економічну ситуацію в країні через обмеження державних витрат та підвищення податків для населення.
Попри те, що влада намагалася всіляко стабілізувати ситуацію і збалансувати державний бюджет, краще жити не ставало. У Кракові з наближенням зими, яка обіцяла бути надзвичайно складною для простих людей, суттєво побільшало спекулянтів. В міських магазинах виник великий дефіцит товарів, з чим місцева влада впоратися також не могла.
Дефіцит був настільки великим, що навіть базових продуктів харчування людям бракувало. Не було борошна, м’яса, і паливні матеріали стали рідкістю. На фоні наближення холодної зими людей це особливо тривожило. Додавали проблем і спекулянти – фактично, саме через їхню діяльність ціни в Кракові дуже швидко стали найвищими в Польщі. Звісно, що людям це не могло подобатися, так і почався період протестів та бунтів на вулицях Кракова.
Перші заворушення в Кракові на фоні погіршення економічної ситуації
Всі перелічені вище причини вплинули на те, що стартував загальний страйк в Кракові. Це відбулося 29 жовтня 1923 року, хоча це був лише початок – лише кілька інцидентів і все завершилося мирно та спокійно.
Вже за декілька днів протести поновилися і вже зовсім з іншою силою. 3 листопада 1923 року Центральний виконавчий комітет Польської соціалістичної партії та Центральна комісія профспілок на спільному мітингу оголосили про початок 5 листопада загального страйку.
Владна верхівка відреагувала на інформацію про страйк блискавично швидко. Вже в ніч на 6 листопада Краківська міська рада отримала розпорядження з Варшави про недопустимість масових зібрань в закритих приміщеннях. А на ранок вже мав відбутися мітинг біля Будинку трудящих. Звісно, у запланований час будівлю вже оточили поліція разом з військовими. Як стверджують історичні джерела, по один бік стояли військові, по інший – звичайні робітники, які співали соціалістичні пісні.
Хто першим почав стріляти – цього ніхто не знає до сьогодні. Однак загиблі та поранені люди були з обох сторін. Згодом на підкріплення військовим, яких намагалися роззброїти робітники, влада прислала також бронеавтомобілі та кінноту.
Врегулювати ситуацію вдалося зусиллями соціалістів. Депутати від цієї партії намагалися заспокоювати і простих людей, і також старалися налагоджувати контакт з владою. Так, депутат Зигмунт Марек встановив телефонний зв’язок з міністром внутрішніх справ, під час якого вимагав виведення військ з Кракова. Як не дивно, та влада пішла на поступки і пішла на укладення перемир’я з бунтівниками. Ймовірно, це відбулося через те, що верхівка побоювалася розростання конфлікту на все місто.
Якими були результати листопадових протестів у Кракові?
Якими ж були підсумки цих протестів? Історики зазначають, що робітники мали перевагу у сутичках. Їм вдалося захопити дві сотні солдатів та майже дві сотні поліцейських. Проте соціалістична партія вважала за потрібне зупинити конфлікт на умовах перемир’я, адже розуміла одне: перспектив у робітників надалі не буде, оскільки у держави є військова перевага як у людях, так і в техніці. Подальше розгортання могло б спричинити велику трагедію, зруйнувавши життя не однієї сотні людей.
Цілковите завершення конфлікту відбулося наступного дня, 7 листопада. Тоді і роззброїли останніх страйкарів.
Всі ці події були недаремними. Зрештою, саме вони і вплинули на кадрові зміни у верхівці влади, а також серед місцевих чиновників, особливо тих, хто проявив свою некомпетентність під час кривавих заворушень.
Загалом в тодішніх подіях загинуло близько пів сотні людей. Були смерті серед страйкарів, військових, і ще кілька цивільних людей, не причетних до конфлікту безпосередньо, також загинули внаслідок збройних сутичок.
Джерела:
- https://histmag.org/Zamieszki-czy-powstanie-6-listopada-1923-roku-w-Krakowie-8639
- https://kurierostrowski.pl/2023/10/20/zamieszki-krakowskie-1923-z-cyklu-droga-przez-niepodleglosc/
- https://plus.dziennikpolski24.pl/historycy-o-wydarzeniach-krakowskich-1923-r-sesja-naukowa-towarzystwa-milosnikow-historii-zabytkow-krakowa/ar/c15-17623009
- https://www.gov.pl/web/ukraina/narodowe-swieto-niepodleglosci#:~:text=102%20lata%20temu%2C%2011%20listopada,W%C3%B3dz%20Naczelny%20Armii%20Polskiej%20%5B%E2%80%A6%5D