У міжвоєнні роки двадцятого століття доволі часто в різних частинах країни виникали різноманітні повстання та бунти. Економічна ситуація в Польщі в ті роки були нестабільною, що було зумовлено і геополітичним напруженням в Європі. Назрівала Друга світова війна, стосунки між країнами були доволі настороженими, а міжнародна торгівля розвивалася доволі повільними темпами. Всі ці, а також інші причини, ставали каталізаторами виникнення невдоволення у звичайного населення, яке потерпало від нестабільності, пише сайт krakowyes.eu.
Чи не найчастіше у цей період протести виникають на фоні трудових відносин. Робітники не боялися виказувати своє незадоволення умовами праці, тому, якщо переглянути сторінки історії цього часу в Польщі, можна побачити, що такі страйки виникали і в Кракові.
Чи не найгучнішим і водночас найкривавішим робітничим страйком у Кракові у міжвоєнні роки був протест на фабриці Semperit. Як це було і чим закінчилося – розповідаємо у матеріалі далі.
Одноденний страйк, через який загинуло чимало людей
Весна 1936 року у Кракові розпочалася з того, що на місцевих фабриках та заводах бунтували робітники. Так, вже на початку березня того року стартував страйк на місцевій шоколадній фабриці Suchard. Причин для протесту в державі було чимало, однак простих людей, що важкою працею заробляли собі на хліб, цікавили належні умови праці і відповідна зарплата, з якою періодично виникали проблеми.
Спостерігаючи за діями своїх колег, працівники іншого виробництва, фабрики Semperit, вирішили долучитися до них, підтримати та виказати власне незадоволення системою. До слова, Semperit – це австрійська компанія з виробництва гумових і пластикових товарів, що сьогодні вважається одним з найстаріших брендів такого типу у всій Європі.
Оскільки протест на шоколадній фабриці затягувався, влада вирішила чинити радикальніше. Так, 20 березня туди приїхала поліція, яка силою розігнала страйкарів, при цьому завдавши серйозних тілесних ушкоджень кільком людям. Новина про такий підхід до бунту швидко поширилася Краковом і викликала обурення в інших. Інформація дійшла і до соціалістичної партії, яка в об’єднанні з Радою профспілок оголосила 23 березня про проведення одноденного страйку.
Розвиток подій
На оголошений страйк відгукнулося дуже багато людей. У запланований час майже 10 тисяч містян зібралося у краківському саду Профспілки залізничників на Варшавській вулиці. Пробувши деякий час там, мітингувальники колоною вирушили до площі Ринок, хоч і не мали на те відповідного дозволу.
Таку велику ходу не могла пропустити повз. Поки мітингарі крокували у напрямку площі Ринок, їх перестріли та зупинили. При цьому почалися запеклі сутички з використанням зброї. Як результат – восьмеро людей загинуло. Серед загиблих були і поліцейські. Ще чимало людей отримало травми.
Через два дні після конфлікту у місті відбувся показовий похорон жертв. Їх поховали на Раковицькому кладовищі. Труни покійних робітників несли їхні колеги з фабрик, і ще по кілька колег йшло збоку, тримаючи запалені факели. До церемонії долучилися тисячі людей.
Наприкінці березня того ж року у краківських храмах священники зачитували послання кардинала Адама Сапєги, який у зверненні до прихожан говорив про соціальну несправедливість, бідність просто робітничого населення та несправедливе збагачення інших.
Невдовзі на цьому ж Раковицькому кладовищі з’явилося пам’ятне місце на честь жертв страйку 1936 року. Монумент створила відома польська скульпторка та художниця Марія Ярема. Встановили пам’ятник у 1951 році.