Друга світова війна завершилася багато років тому, однак болісні згадки про трагічні події тих буремних часів і досі змушують задуматися над тим, наскільки жорстокими та холоднокровними можуть бути люди. Нацистська окупація польських регіонів залишила незгладимий слід у світовій історії: мільйони вбитих, скалічених, зруйновані людські долі, розлука та невимовне горе – ось чим ознаменувався цей період для тогочасних мешканців країни. Та і не лише для них, а й для сучасників, перед якими стоїть нелегке завдання: переусвідомити все пережите та зробити все, щоб не допустити цього в майбутньому, пише сайт krakowyes.eu.
Однією з найтрагічніших подій в житті Малопольського воєводства стало винищення пацієнтів лікарні для людей з психічними розладами у Кобежині, одному з районів Кракова.
Що скоїли нацисти у лікарні, як жили там пацієнти під час окупації і якими були наслідки тих трагічних подій – читайте у матеріалі нижче.
Життя медичного закладу до нацистської окупації
Психіатричний госпіталь в Кобежині, про який піде мова у цьому матеріалі, у наш час відомий як Клінічна лікарня імені Жозефа Бабінскі, що займається лікуванням та реабілітацією пацієнтів у психіатричній, наркологічній та неврологічній сферах. Це давній медичний заклад, історія діяльності якого нараховує понад століття, на яке припало чимало складних випробувань.
Лікарня з’явилася у Кобежині на початку двадцятого століття – тоді, коли постала гостра проблема нестачі місць для кваліфікованого лікування людей з психічними розладами. У тодішній Галичині аналогічний заклад в тій часи існував у Львові – це був Крайовий заклад для божевільних в Кульпаркові, вже переповнений станом на початок століття через велику потребу серед населення. Медичний заклад вирішили облаштувати в іншому місті, Кракові, аби дати можливість на лікування та реабілітацію для пацієнтів у різних частинах регіону. Так і обрали Краків, а саме Кобежин, де лише через десятиліття відчинила свої двері лікарня. Все через те, що ділянка для будівництва була заболоченою, потребувала виконання багатьох складних робіт, а згодом її відкриття перервала буремна Перша світова війна.
Зрештою, відкриття медичного закладу відбулося у 1917 році. Це був доволі потужний архітектурний проєкт, поєднаний із садовим мистецтвом (вочевидь, саме тому зараз госпіталь та весь комплекс включено до списку цінних історичних пам’яток).
У міжвоєнні роки медична установа у Кобежині завжди була дуже людною. П’ятнадцять павільйонів, пекарня, терапевтичні майстерні, садівнича ферма, театр та навіть ігрове поле були доступними на території комплексу. Також згодом з’явився павільйон для пацієнтів, що працюють, який слугував своєрідним місцем терапії.
Тактика Гітлера стосовно людей з психічними захворюваннями
Щоб розуміти, чому трапилася трагедія у лікарні в Кобежині, потрібно знати, якою була позиція німецького диктатора стосовно людей з психічними (і не тільки) захворюваннями. Про його думки стосовно цього стало відомо ще задовго до початку нацистського вторгнення – тоді, коли президент Гінденбурґ призначив Адольфа Гітлера канцлером Німеччини, що ознаменувало його прихід до влади. Це відбулося наприкінці січня 1933 року.
Так-от, вже через кілька місяців після цієї події було прийнято “Закон про запобігання спадковим хворобам у потомства”, в результаті чого сотні тисяч людей до 1939 піддавалися примусовій стерилізації. У перелік потрапляли люди з фізичними вадами, психічними відхиленнями, шизофренією, епілептичними розладами, вадами зору, слуху та мовлення і не лише. Звісно, це все було спрямоване на так зване очищення раси.
Вже з початком німецького вторгнення в Польщу у вересні 1939 року в “Гранд-готелі” в Сопоті відбулася нацистська конференція, в ході якої Гітлер дав вказівки розпочати акцію, спрямовану на винищення тих категорій населення, про які ми згадували вище. Зрештою, це і дало початок масовому терору у психіатричних клініках в різних регіонах вже окупованої Польщі. Хворих у різних медичних закладах вбивали пострілами в потилицю, кулеметною чергою, ін’єкціями фенолу, отруювали газом у бункерах тощо.
Прихід нацистів до лікарні у Кобежині
Офіційна дата, коли нацисти взяли повністю під контроль лікарню у Кобежині, це 20 листопада 1939 року. Однак пацієнти цього медичного закладу пережили перший жах ще за кілька місяців до цього. Так, вперше німці перебували в лікарні з 6 по 8 вересня. Тоді військові Вермахту дислокувалися тут, а коли отримали наказ йти далі, то забрали звідси цінні речі, дороге обладнання, медичні засоби та навіть предмети гігієни.
Ще за день до приходу німців, 5 вересня, пацієнти та працівники медичного закладу пережили потужну атаку. Тоді війська Вермахту обстріляли територію комплексу артилерією, внаслідок чого тут були загиблі та поранені.
Коли ж лікарню було офіційно захоплено, у листопаді сюди завітав сам Гітлер, який призначив нового директора, свою людину з чіткими нацистськими позиціями і цілковитою підтримкою вищезгаданого закону про винищення психічнохворих. Наслідки цих змін люди відчули вже через кілька тижнів, адже значно скоротилися запаси їжі в лікарні.
У жовтні 1940 року на посаду директора лікарні призначили іншу людину – Алекса Кролла, абсолютно не дотичного до медицини чоловіка, звичайного чиновника, який був добре обізнаним в планах Гітлера і зокрема в його ідеї щодо знищення психічнохворих людей. Кролл взявся до роботи дуже швидко, і першим, що зробив, то скоротив добовий раціон пацієнтів. Через це пацієнти, які працювали, отримували 1200 кілокалорій на добу, а звичайні – ще на 200 кілокалорій менше. Погіршилася і якість страв, якими годували хворих. Переважно їхній раціон складався з капусти, вареної в шкаралупі картоплі, картопляного супу. Згодом і картоплі стало мало, тож в суп додавали кропиву та майоран.
Таке харчування могло і зі здорової людини зробити хвору, що вже й казати про тих, кому хвороба диктувала особливий раціон і збалансовані страви. Тож закономірно, що внаслідок таких скорочень в лікарні стрімко почала зростати смертність серед пацієнтів. Якщо звернутися до історичних джерел, можна дізнатися, що тільки впродовж 1940 року помер 501 пацієнт, в тому числі понад 100 померлих були євреями. В наступні місяці харчування пацієнтів лікарні зменшувалося, а умови погіршувалися.
З початком червня 1942 року Кролл взагалі видав наказ про заборону виписувати пацієнтів з лікарні. На той час заклад вже готували до ліквідації, але, попри те, нових пацієнтів приймали. Ще за деякий час медикам взагалі заборонили заходити до хворих, їх готували до депортації.
Зрештою, нещасних пацієнтів лікарні у Кобежині помістили у залізничні вантажні вагони, щоб відправити їх до концтабору Аушвіц-Біркенау. Тих, хто вже був у настільки важкому стані, що не підлягали транспортуванню, так і залишили в лікарні. Тих же, кого перевезли в Аушвіц-Біркенау з Кобежина, жорстоко вбили. Це було 535 пацієнтів.
Пам’ять про трагедію
Розповідаючи про психіатричну лікарню в Кобежині, ми не згадали всіх фактів злочину нацистського режиму проти пацієнтів закладу. Далеко не про все і досі відомо, а про те, що німці коїли тут, можна писати дуже довго.
Краківці вшановують пам’ять жертв лікарні в Кобежині. Про цю трагедію писав Станіслав Лем у романі “Лікарня Преображення” у 1948 році. А у 1978 році було знято однойменний фільм режисером Едвардом Жебровським. Відомий польський поет Анджей Бурса написав поему про трагічні події у Кобежині.
Також на території психіатричної лікарні розташований пам’ятник на честь жертв трагедії.
Джерела:
- https://www.mbczestochowska.katolicki.eu/index.php/szpital/zbrodnia-niemiecka
- https://magazyn.wp.pl/informacje/artykul/do-widzenia-w-niebie-likwidacja-szpitala-w-kobierzynie
- https://krakow.ipn.gov.pl/pl4/aktualnosci/167023,80-rocznica-likwidacji-przez-Niemcow-Zakladu-dla-Umyslowo-i-Nerwowo-Chorych-w-Ko.html
- https://www.polskieradio.pl/39/156/artykul/3035326,akcja-t4-czyli-niemiecki-mord-na-niepelnosprawnych
- https://24tv.ua/aktsiya-t-4-natsistska-programa-vbivala-lyudey-psihichnimi-novini-svitu_n1562466
- https://encyclopedia.ushmm.org/content/uk/article/euthanasia-program