XVIII століття принесло чимало випробувань польському місту Кракову, його багато разів грабували шведські, російські та прусські війська. Після першого поділу Польщі Краків став прикордонним містом, а на правому березі Вісли австрійці активно будували Подгуже, яке бачили його конкурентом. Історія зберегла ім’я першого мера міста, якого обрали зі збереженням принципів, які відокремлювали виконавчу владу від законодавчої актами Чотирирічного сейму. Одноголосно на посаду обрали графа Францішека Вєльопольського, хоча він недовго був при владі, але зіграв визначну роль у політичних подіях тих часів, пише сайт krakowyes.eu.
Виходець зі старовинного роду
Народився Францішек Вєльопольський у квітні 1732 року у родині конюшого великого коронного Кароля Вєльопольського та Ельжбети Мнішек. Походив з магнатського роду герба Стариконь, згадки про який трапляються у джерелах XIV століття. Відомо, що отримав гідну на ті часи освіту, розпочав кар’єру при дворі як королівський шамбелян. У 1765 році виконував роль посла Освенцимського та Заторського князівств на конвокаційному сеймі. У 1767 році його обрали маршалком Радомської конференції Краківського воєводства і Вєльопольський знову виступив у ролі посла, тільки вже від Краківського воєводства на сеймі того ж року.
Високу оцінку його старанням дав російський посол Миколай Рєпнін, коли назвав графа на Пєсковій скалі та Живцю, маркграфа на Мірові послом, який поставився відповідально до реалізації закладених планів. Цей факт зафіксовано у додатку до телеграми президенту Колегії закордонних справ Микиті Паніну у жовтні 1767 року. Тоді Вєльопольский увійшов до складу делегації сейму, яку обрали для визначення устрою Речі Посполитої. А у листопаді обійняв посаду надвірного маршала корони. Зіграв визначну роль у розв’язанні проблем, які створила Барська конфедерація 1768 року.
Стисло про Барську конфедерацію
У середині XVIII століття Річ Посполита отримувала удари від різних ворожих держав, тому не могла вести самостійну політику й захищати території. Фактично країну перетворили на васала Російської імперії, коли на трон сів фаворит імператриці Катерини II Станіслав Понятовський. Частина польських магнатів не погодилася з таким рішенням і виїхала на Поділля, щоб ініціювати об’єднання. Ініціатором став варецький староста Юзеф Пуласький з трьома синами й краківський єпископ Каетан Солтика. У лютому 1768 року гурт однодумців зібрався у місті Бар і виступив проти зрівняння у правах протестантів, православних та католиків і укладення “вічного миру” між Російською імперією та Річчю Посполитою.
Понятовський звернувся до вірних його політиці представників Речі Посполитої, серед яких був і граф Францішек Вєльопольський. Граф підтримав пропозицію викликати російські війська для придушення конфедерації, його голос зіграв важливу роль у голосуванні. У червні місто Бар атакували російські війська на чолі з генералом Петром Кречетніковим та коронна армія Франциска Браницького. Але Барську конфедерацію підтримали католицькі конфедерації у Великій і Малій Польщі та у Великому Литовському князівстві, які звернулися по допомогу до Османської імперії. Збройне розв’язання конфлікту призвело у жовтні 1768 року до Російсько-турецької війни.
Цікаво, що граф згодом підтримав учасників конфедерації, увійшов до цешинської групи, витрачав чимало власних коштів для її підтримки. Навіть відмовився від посади маршалка у 1775 році. Але через 3 роки після такого рішення таки порозумівся з королем, зіграв важливу роль у перемовинах, за що був відзначений орденом Білого орла.
Законодавчі зміни
Вибори першого мера стали можливими завдяки змінам у внутрішньополітичному житті країни. Патріотична партія домоглася скасування у 1789 році Постійної ради, до складу якої входили польський король, сенатори й депутати-шляхтичі. Владу короля проголосили спадковою, а до того його обирали, розширили права сейму, скасували принцип “ліберум вето”. Важливі зміни відбулися для міщан, вони отримали цінне право купувати землі й після цього переходити у шляхетний стан. Також збільшили чисельність польсько-литовської армії.
На посаді мера Кракова
Згадується Францішек Вєльопольський як учасник важливих історичних подій у квітні 1792 року. Він вже прийняв краківське громадянство й міг претендувати на посаду мера Кракова. Його обрали одноголосно, граф став першим мером міста, якого обирали за новими політичними принципами, визначеними актами Чотирирічного сейму.
Знаки влади прийняв від Мацея Баєра. Відомо, що граф особливо не втручався у міські справи, покладаючись на віцемера Міхала Вольмана. За керування Вєльопольського магістрат запровадив новий стиль роботи, майже щодня проходили засідання з вирішення тих чи інших вагомих для міста питань. Але обіймав посаду маркграф недовго – до 12 вересня того ж року, коли була відновлена попередня до Конституції влада. Коли наказом старшини Тадеуша Костюшка відновили магістратуру, Вєльопольського попросили повернутися на посаду. Він погодився, але слова не дотримав, тому обов’язки мера виконував Вольман, доки не почалася прусська окупація.
Інші відомі та невідомі факти
Чому маркграф не дотримав слова й змінив рішення, так і залишилося невідомим. Але збереглася інформація про його родину. Відомо, що жив Францішек Вєльопольський у своїй кам’яниці на Ринковій площі, яка належала його роду. Називали її у Кракові Марграбською. Одружувався двічі, першою дружиною стала у 1750 році Йоанна-Францішка Белінська, яка народила сина Юзефа-Яна. Коли дружина померла, створив другу родину у 1761 році з Ізабеллою-Ельжбетою Белінською, у шлюбі народився син Міхал. Помер граф у січні 1809 року.