Без належної організації та ефективного управління з боку міської ради неможливо забезпечити гармонійний вигляд міста та його повноцінне функціонування. Саме міська влада відіграє важливу роль у підтримці доброустрою, інфраструктури, забезпеченні чистоти, порядку, а також у створенні умов для комфортного життя мешканців. Злагоджена робота міської влади є основою стабільного розвитку та життєздатності міського середовища. Цей міський орган ще можна назвати серцем міста, адже він запускає ритм його життя, пише krakowyes.eu.
Коли виникла рада
Вперше про Краківську міську раду згадується у 1264 році в збереженому оригіналі книги XIII століття Болеслава Сором’язливого. Проте побутує думка про те, що ця інституція була створена раніше – між 1258 та 1262 роками, одразу з отриманням містом Магдебурзького права. Функції місцевого самоврядування спочатку були незначними.
Відомо, що вже тоді у місті діяла судова ланка. Головою міської ради був староста. В тому ж періоді було створено представництво місцевого купецтва.
Після збройного повстання міщан під проводом старости Альберта, владу старост було обмежено та надані широкі повноваження раді.
З часом кількість радників з шести збільшилася до двадцяти чотирьох. В раду потрапляли люди, які призначалися королем. Згодом це право було передане краківському воєводі. Вільні вибори в раду були відновлені королем Яном III Собеським у 1677.
У середньовічному Кракові міська рада була центральним органом самоврядування, який поступово розширював сферу свого впливу. Спочатку її компетенція охоплювала переважно питання внутрішнього управління, такі як фінанси, забезпечення порядку та господарські справи.
Головував у раді мер, посаду якого почергово кожні шість тижнів змінював інший радник.
З часом повноваження мера розширювалися – він, зокрема, виконував також і функції судді. Окремо в структурі міської ради були сформовані підрозділи, працівники яких відповідали за міський бюджет, збір податків, правопорядок. Також у раді працювали службовці міської канцелярії – писарі та секретарі, які забезпечували документообіг, правове оформлення рішень та ведення реєстрів.
Перші вибори делегатів до ради
Починаючи з XVI століття, в діяльність ради було введено елемент контролю з боку міщан. Раду зобов’язали щороку звітувати про свій фінансовий стан перед спеціально призначеними представниками громади. З часом ці делегати отримали не лише контрольні повноваження, а й змогу брати участь в обговоренні найважливіших питань міського розвитку.
З падінням Першої Речі Посполитої наприкінці XVIII століття припинила своє існування також і міська рада Кракова.
Після політичних змін 1866 року та реформування Австрійської імперії в Австро-Угорську з конституційним устроєм, мешканці Кракова знову отримали можливість обирати делегатів до міської ради. Варто зазначити, що не всі містяни мали право голосу, проте вартий уваги сам факт передачі управлінських повноважень органу, сформованому на засадах представництва, що сприяло швидкому розвитку міста після його занепаду.
Спочатку рада складалася з 60 членів, які ухвалювали бюджет, видавали адміністративні розпорядження та ініціювали розширення меж міста шляхом приєднання навколишніх поселень. З розширенням території Кракова та зростанням кількості виборців збільшувався і склад ради. Вже у 1918 році кількість членів ради становила 124 особи.
Наступна реформа, яка відбулася у 1934 році, призвела, зокрема, до скорочення кількості радників зі 124 до 72.
Повоєнний період
З початком німецької окупації в роки Другої світової війни місцеву владу було повністю ліквідовано. Натомість від 25 жовтня 1939 року по 1941 рік функціонувала Консультативна рада, створена німецьким комісаром Кракова Ернстом Зернером. До її складу входило 20 осіб польської національності, а її головою був Юліуш Твардовський. До слова, трьох членів цієї ради німецькі окупанти в рамках операції з арешту краківських професорів, арештували та відправили в концентраційний табір Заксенгаузен.
Вже після звільнення міста від окупантів в Кракові діяла Муніципальна національна рада, яка з 1957 року називалася Національною радою міста Кракова. Склад ради спочатку формувався шляхом призначень. Перші ж вибори до цього органу відбулися у грудні 1954 року, але оскільки виборцям запропонували лише один затверджений список кандидатів від Національного фронту, то демократичними такі вибори назвати вкрай важко.
Нова ера місцевого самоврядування
У 1990 році було ліквідовано Національну раду та відновлено Раду самоврядування міста Кракова. Справжні вибори до місцевих органів влади вперше за понад півстоліття відбулися 27 травня 1990 року.
В той час 73 місця в раді з 75 отримали кандидати, висунуті громадськими комітетами “Солідарність”. Два мандати отримали кандидати зі списку Конфедерації незалежної Польщі.
Перша сесія міської ради відбулася 8 червня 1990 року. Від того часу розпочалася нова ера у багатовіковій історії краківського місцевого самоврядування, яка триває досі.
Нині міська рада Кракова налічує 43 радники. Радники обираються терміном на п’ять років. Роботою ради керує голова, якого обирають з-поміж членів ради.
Рада наділена повноваженнями з управління комунальним майном, фінансовими ресурсами міста, а також має право припиняти повноваження президента міста.
До 2002 року саме рада займалася призначенням і звільненням міського голови та складу виконавчої влади, однак із часу запровадження прямих виборів ця функція перейшла до виборців.
Серед важливих символічних функцій міської ради – надання звання Почесного громадянина міста Кракова, а також вручення відзнаки Cracoviae Merenti, якою відзначають осіб або організації за виняткові заслуги перед містом. За час своїх повноважень депутати можуть прийняти рішення про присвоєння трьох звань почесного громадянина.