Ратуша – історичний орган міського самоврядування, який функціонував у багатьох країнах Європи, зокрема в Центральній та Східній її частинах. Термін стосується як самої міської ради, так і споруди, в якій вона розміщувалася. У середньовічних містах ратуша була осередком адміністративного, політичного та іноді судового життя громади. Часто ці будівлі ставали архітектурними домінантами міських центрів і символами автономії міст. Багато історичних ратуш збереглися донині та виконують культурну або адміністративну функцію, пише krakowyes.eu.
Нині в Кракові збереглися лише вежа ратуші та підвали від неї.
Краківська мерія
Ратушна вежа, яка височіє на 70 метрів над площею Головного ринку Кракова, є єдиним вцілілим елементом колишньої мерії. Вежа нараховує 110 кам’яних сходинок які, ведуть до підвалів, що колись слугували темницею для в’язнів, і до історії, яка налічує понад 700 років.
Ця готична башта – все, що залишилося від монументальної міської ратуші, зведеної в 1316 році. Саме цей рік згадується в історичних документах.
Колишня будівля міської ратуші розташовувалася в південно-західному куті краківської Ринкової площі, займаючи позицію перпендикулярно до Суконних рядів. Відтворити вигляд споруди вдалося завдяки комплексному поєднанню археологічних досліджень та вивченню археологічних джерел.
Це була дивовижна кам’яна споруда прямокутної форми. Спочатку вона мала два поверхи, але приміщення у середні віки постійно розширювали. Так, в другій половині XIV століття з’явився ще третій поверх ратуші.
Ратуша розташовувалась у самому серці міста – на Ринковій площі – і була ключовим елементом міського самоврядування та адміністративного устрою. Саме тут засідав бургомістр і рада міста, працювали суд присяжних, канцелярія, архів, а також розташовувалося міське зерносховище.
Будівлі ратуші
До її південно-східного кута прилягала ратушна вежа, а простір між вежею та основною будівлею займав внутрішній двір. Цей дворик був оточений стінами з двох боків – із вартовими галереями та приміщеннями для утримання в’язнів, так званими кабатами або казематами. Над воротами розміщувалися три кам’яні герби – Речі Посполитої, Великого князівства Литовського та міста Кракова – як символи єдності та влади. На першому поверсі будівлі була велика зала з каміном, сходами та проходом до зали, де засідала міська рада.
В ратуші були розміщені: зала, де проводилися засідання міської ради та судові слухання; зала народних засідателів; кімната для мера; купецька та королівська палати. Також були приміщення, спеціально облаштовані для тимчасового утримання тих, хто мав борги перед містом. Між ратушею та казематами розташовувався стратний двір, де проходили публічні страти. Була тут також і ратушна каплиця.
Ще до комплексу Краківської ратуші входили:
- ратушна вежа – саме вона і збереглася донині;
- муніципальне зерносховище;
- будинок нотаріуса;
- гауптвахта ратуші;
- будинок народних засідателів;
- підземелля, де були каземати з камерою тортур;
- аркадний ґанок зі східного боку – платформа, яка виконувала роль трибуни для оголошення важливих повідомлень і рішень.
У своєму розквіті краківська ратуша була справжнім центром політичного, юридичного та економічного життя міста, вражаючи складністю архітектурної організації та розгалуженою мережею функціональних приміщень.
Ратушна вежа
У другій половині XIV століття ратуша зазнала масштабної реконструкції, у результаті якої в будівлі з’явився третій поверх. Фасад прикрасили змішані фронтони з пінаклями, а на кутах з’явилися витончені восьмигранні башточки. Особливою архітектурною деталлю став аркадний ґанок зі східного боку – лоджія, яка слугувала трибуною для офіційних промов і звернень до громади. На початку XV століття до комплексу було додано готичну вежу, яка збереглася до наших днів і стала однією з візитівок середньовічного Кракова.
У підземеллях ратушної вежі Кракова приховувалися два абсолютно різні за характером приміщення, кожне зі своєю історією й атмосферою.
Одне з них – легендарний Свидницький льох, відомий як популярна корчма, де гостям пропонували широкий вибір пива та вина. Назва закладу походила від міста Свидниця в Сілезії, яке славилося своїм пивом – улюбленим серед краківських мешканців. З часом атмосфера тут змінилася: льох став осередком сумнівної публіки. Розігрітих алкоголем відвідувачів часто підстерігали “безчесні баби” – жінки легкої поведінки, що шукали швидкого заробітку. Через таку славу льох із часом почали називати “печерою розбійників”.
Буквально через стіну, яка ледве стримувала тишу жаху, розташовувалось місце, що викликало справжній страх у мешканців Кракова – камера тортур. Саме тут, у сирій та темній в’язниці, кат разом зі своїми помічниками вибивав зізнання у в’язнів, застосовуючи найжорстокіші методи. Частину тих знарядь тортур і сьогодні можна побачити в експозиції Будинку Яна Матейка, що є частиною Національного музею в Кракові.
Ті, кому вдавалося вижити після допиту, проводили ніч у каплиці Злочинців при Маріацькому костелі — це була спроба примиритися з Богом перед остаточним вироком. Обезголовлення, як одна з форм страти, проводилося просто на Ринковій площі. Засуджених до повішення вели вулицями міста до Пендзіхова, де стояли шибениці.
Руйнування та занепад
На початку XVIII століття стан всієї будівлі значно погіршився – ратуша перебувала у фактичному занепаді. Шпиль вежі, який зазнав серйозних пошкоджень під час бурі 1703 року, а також зерносховище, були в аварійному стані, проте через фінансові труднощі вдалося провести лише мінімальні роботи для їхньої консервації.
У період між 1782 і 1784 роками, завдяки підтримці краківського єпископа Каєтана Солтика та короля Станіслава Августа Понятовського, було споруджено нинішній купол вежі. Його форма стала простішою, ніж у попередній бароковій версії, але кути було оздоблено декоративними полум’яними вазами, що додали будівлі урочистості та стилістичної довершеності.
1 березня 1817 року було прийнято рішення про демонтаж частини старої ратуші, яка довгий час використовувалась як зерносховище та стояла покинутою і непридатною до використання. Під час таких робіт опорні конструкції ратуші отримали серйозні пошкодження. Тому було прийнято рішення про демонтаж всієї будівлі.
Остаточно ратушу знесли у 1820 році. Уцілілими лишились лише ратушна вежа та просторі підземелля.