Владислав ІІ Вигнанець (пол. Władysław II Wygnaniec) — старший князь у 1138 — 1146 роках — польський, краківський, сандомирський, східно-великопольський, куявський, вроцлавський та поморський. Далі на krakowyes.
Владислав ІІ Вигнанець був першим правителем краківським із династії П’ястів у період феодальної роздробленості Польщі.
Родовід князя Владислава та зв’язок з Україною
Владислав ІІ Вигнанець був онуком відомого київського князя Святополка ІІ Ізяславича та походив з роду Великих князі Київських — Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Владислав — нащадок з польської династії П’ястів у Польському королівстві та Русі. Був старшим сином польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого та давньоруської княжни з роду Рюриковичів, дочки київського князя Святополка ІІ Ізяславича та правнучки великого київського князя Ярослава Мудрого — Збислави Святополківни.
Намісник Сілезії Владислав народився у 1105 році у Кракові. Історики припускають, що ще за життя свого батька Владислав брав активну участь у правлінні Польським королівством. Щоправда те, що дещо пізніше призначення Сілезії Владиславу ІІ, як спадкоємцю, було пов’язано з тим, що цим князівством до 1138 року правив найстарший нащадок Кривоустого.
Промовистим є і той факт, що десь між 1125 та 1127 роками Владислав одружився з Агнешкою Бабенберг, яка походила з дуже відомого австрійського роду та імператорської родини. У будь-якому разі саме князь Владислав відповідав за безпеку Сілезького округу під час війни 1133 — 1135 роках. Проте тоді він не відзначився як стратег, оскільки не зміг зупинити чеські війська від знищення значних територій аж до Одри.
У 1137 році відбулося політичне зближення Польщі та Богемії і князь взяв участь у з’їзді в Нємчі, де остаточно були вирішені усі суперечки та попередні незгоди.
Роки правління та діяльності Владислава ІІ Вигнанця
У зв’язку з тим, що двадцять восьмого жовтня 1138 року помер батько Владислава ІІ князь Болеслав ІІІ Кривоустий, який заповів після його смерті розділити Польщу між синами, то основна влада перейшла до його старшого сина Владислава ІІ. На той час він вже був дорослий, мав дружину та синів Болеслава (1127 рік) та, можливо, Мєшка (народився між 1130 та 1146 роками).
У правлінні Владислава ІІ Вигнанця були конфлікти з його молодшими братами — Болеславом IV і Мєшком ІІІ, які отримали Мазовше, Західну Великопольську з Познанню. Так, на зламі 1142 та 1443 роках князь вирішує напасти на округи своїх братів та з допомогою Русі та Чехії перемагає. Проте залишає братів у їхніх округах.
На політичну діяльність Владислава ІІ сильно вплинув воєвода Петро Влостович, який разом із батьком князя Болеславом Кривоустим набув великого значення у житті країни, був польським радником, від якого залежала доля держави. Щоправда, через те, що Петро Влостович рішуче не підтримував Владислава ІІ у конфлікті з братами, а навпаки, намагався пом’якшити його, у 1146 році князь вирішив позбутися його, тому ув’язнив, осліпив та наказав вивести з країни. Тоді Петро Влостович виїхав до Київської Русі, яка на той час переживала політичну кризу.
Того ж року Владислав ІІ фактично порушив усі домовленості з молодшими братами, вирішивши захопити їхні землі. Спочатку здавалося, що його перемога безсумнівна. Владислав ІІ взяв Мазовше та змусив братів відступити до оборонної Познані, де несподівано зазнав поразки. Князя не підтримували багато районів, які були не задоволені його політикою, а також церква та папа римський. Тому Владислав ІІ Вигнанець разом з дружиною та синами змушений був втікати за кордон.
Спочатку князь опинився у Празі при дворі свого тезки короля Владислава ІІ, який, однак, відіслав його до Німеччини, де правив король Конрад ІІІ, у якого колишній польський князь Владислав ІІ просив допомоги у поверненні престолу. Проте усі його подальші зусилля не мали успіху.
Помер Владислав ІІ Вигнанець тридцятого березня 1159 році в німецькому місті Альтенбург.