Чи планували нацисти зруйнувати Краків: міф і реальність

Друга світова війна залишила чимало білих плям в історії, які поступово почали ліквідовувати дослідники після зруйнування Радянського Союзу. Однією з найвідоміших легенд Польщі є історія збереження Кракова під час відступу нацистських військ. Це місто, котре називають найважливішим для півдня країни, залишилося майже без уражень. При тому, що ті ж Варшава, Познань, Білосток були зруйновані майже вщент. Протягом десятиліть після завершення Другої світової війни радянська пропаганда приписувала цю заслугу радянському маршалу Конєву. Однак правда виявилася зовсім іншою, пише сайт krakowyes.eu.

Чому нацисти берегли Краків?

Відомо, що 6 вересня 1939 року Краків здався гітлерівцям без бою, а ще через тиждень його проголосили столицею генерал-губернаторства під контролем нацистської Німеччини. Краків мав забезпечувати Третій Рейх різноманітною продукцією, його назвали старовинним німецьким містом. Навіть сформували науковий інститут, перед яким поставили завдання підтвердити німецьке коріння міста. Генерал-губернатору Третього рейху Гансу Франку, який мешкав у Вавелі, приписують слова, нібито він зазначав, що Краків не мають права втратити через його цінність для Німеччини. Бо це буде майбутній Нюрнберг Сходу.

Саме цим пояснюють дослідники м’якість нацистів стосовно Кракова, який не наважувалися руйнувати під час окупації. Стосовно ж населення, то ситуація  нічим не відрізнялася від інших міст Польщі. Знищення євреїв, масові розстріли, вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини – все це було. Прагнучи перетворити Краків на німецьке місто, окупанти закрили всі польські вищі заклади освіти, поляки мали право відвідувати тільки початкові школи. І навчатися за обмеженою програмою, без історії та географії. Викладачів заарештовували, відправляли до трудових таборів. Але коли радянські війська почали наближатися до Кракова, нацисти не стали його руйнувати при відступі, як робили це з багатьма іншими містами.

Що насправді врятувало Краків?

Однією з версій стала позиція нацистів, проголошена на початку війни. Вони не чіпали місто, бо планували повернутися і створити таки столицю генерал-губернаторства, омріяний Нюрнберг Сходу. Тому й на Вавелі, який нібито підготували до знищення, зруйнована була тільки каплиця Баторія. Та й то від обстрілів радянської авіації, хоча окупанти намагалися захистити замок від повітряних нальотів. Фактично Краків вцілів через те, що знищувати його гітлерівці не збиралися з самого початку. 

Другою версією стало те, що окупанти не планували утримувати місто, щоб не потрапити в оточення. Коли почали наближатися радянські війська, гітлерівці підірвали мости на річці Дунаєць на півдні від Кракова, щоб безпечніше було відступати. А ще перетворили цю річку на потужну водну перешкоду, коли перекрили греблю в Рожнові, і рівень води в Дунайці підвищився на кілька метрів. Таким чином загарбники прагнули уповільнити просування радянської армії, щоб виграти час. І не тільки для збереження своїх частин при відступі, а й заради вивезення цінних витворів мистецтв, награбованих у Кракові.

Аргументи на користь останньої версії

Дослідники з’ясували, що нацисти намагалися пригальмувати наступ ворога також через те, щоб встигнути зібрати сили по лінії Одри та у Верхній Сілезії, яка залишалася найважливішим промисловим регіоном нацистської Німеччини. А от за міста, котрі планували утримувати за будь-яку ціну, билися завзято. Прикладом тому – облога Бреслау, фортеці Вроцлава, яка тривала майже пів року. На користь того, що Краків руйнувати не збиралися, свідчить те, що гітлерівці замінували лише мости та декілька промислових об’єктів. Ще підпалили штаб-квартиру гестапо та будівлю поліції, щоб знищити важливі документи, котрі не встигли вивезти.

А що ж мінування будинків, невже такого не було? Дослідники з’ясували: жодну з історичних будівель міста окупанти не замінували. А от деякі промислові об’єкти – так, але й там використали протипіхотні міни, якими неможливо знищити будинок повністю. Пожежі ще були на гітлерівських складах та заводах спиртової монополії, але складно сказати, зробили це саме нацисти при відступі чи причиною стали артилерійські обстріли.

Реальність і міфи

Адже попри запевнення маршала Конєва, що визволятимуть Краків тільки за допомогою автоматів (як пролунало у фільмі “Врятувати місто”), бомбардування з боку радянських військ все ж таки відбувалося. Як і артилерійські обстріли гітлерівських воєнних об’єктів. У січні 1945 року у Кракові зруйнували понад 400 будинків, були жертви серед мирного населення. Так, це набагато менше, ніж при визволенні інших польських міст, але все ж таки скасовує міф про відсутність обстрілів. Всі руйнування радянська пропаганда приписала нацистам. На користь легенди про врятований від вибуху радянськими військами Краків спрацювали й сапери, які розміновували вибухові речовини, закладені у малій кількості нацистами. От тільки маленька цифра перетворилася на велику, а стандартні дії саперів радянські пропагандисти назвали масштабною операцією. 

Можна дивуватися, чому правду вдалося з’ясувати лише через кілька десятиліть після війни, а не одразу, коли залишалося чимало очевидців. На думку істориків так склалося тому, що спочатку соціальні дослідження не мали можливості проводити. А потім – вже не дали. Згодом міф про врятування Кракова маршалом Конєвим вкорінився настільки, що сумнівів у містян не виникало. Свідченням тому – й відкриття пам’ятника Конєву як визволителю міста незадовго до розвалу Радянського Союзу, коли вже потроху почали хитатися ідеали тоталітаризму.