Краків німецькі війська зайняли в перший тиждень війни. Це трапилося 6 вересня 1939 року. Під час окупації місто було столицею Генерал-губернаторства. Головну площу перейменували на площу Адольфа Гітлера, зазнали змін і решта вулиць Кракова, пише krakowyes.eu.
В Королівському замку на Вавелі, на якому замайорів нацистський прапор, проживав та працював Ганс Франк, який був генерал-губернатором Третього Рейху в окупованій Польщі. На будинках вивісили оголошення із заборонами та наказами, які слід було неодмінно дотримуватись.
Підкорити можна неосвічених
Із захопленням німцями Кракова життя його мешканців дуже змінилося, хоча зовні ситуація в столиці генерал-губернаторства, порівняно з іншими польськими містами, була спокійною. До речі, місто під час німецької окупації мало постраждало, завдяки чому збереглися давні пам’ятки архітектури та мистецтва.
За задумом окупантів, підкорити можна було неосвічена та збідніле населення, тому розпочалося знищення інтелігенції, переселення та німефікація території. Німці робили все можливе аби знищити польську державність.
Ворог не передбачив лише того, що гордість і самоповага мешканців Кракова стануть силою, яка рухала та давала можливість вистояти.
Війна стала випробуванням для всіх: як для чоловіків, які на полі бою зі зброєю захищали країну, так і для жінок, які в боротьбі з болем, страхом та відчаєм виривали у смерті кожен день для себе та своїх дітей.
Проявляли винахідливість
Польські жінки завжди виглядали елегантно. Навіть війна не заставила їх змінитися. Жінки розуміли, що краса не перестала бути цінністю в очах чоловіків. Тому, польки завжди мали гарно укладене волосся, доглянуті руки, чисте обличчя та охайний одяг.
Краків’янкам під час окупації доводилося проявляти неабияку винахідливість. Придбати новий одяг було вкрай складно, тому майстрині в домашніх умовах, практично з підручних матеріалів, майстрували для себе елегантні речі. Були часи, коли ні придбати, ні перешити старий одяг не було можливості, тоді доводилося носити протерте та залатане вбрання, але воно було обов’язково чистим.
Велику увагу приділяли також і кольору обличчя та зачісці. Тут на допомогу прийшли давні рецепти бабусь, адже придбати косметику часто не було можливостей, а тому її виготовляли самотужки. Лікувалися ж доводилося зборами трав.
Місцеві газети рекламували косметику, харчові продукти, предмети розкоші, але доступ до цього краму могли мати етнічні німці, або фольксдойче, як ще їх називали.
Заради виживання
Позбавлені чоловічої підтримки – адже багато хто з чоловіків загинув, потрапив у полон або переховувався – жінки взяли на себе повну відповідальність за забезпечення родини всім необхідним для виживання.
Придбати продукти харчування було вкрай складно – через їхню відсутність, високі ціни або брак коштів. У ці важкі часи доводилося виявляти неабияку винахідливість, вигадуючи страви навіть, із неїстівних на перший погляд, інгредієнтів. Так, готували каву зі смажених жолудів, випікали торти без борошна, цукру та яєць, виготовляли мигдалевий пудинг із квасолі та варили рибну юшку без риби.
Щоб прогодувати себе і своїх близьких, жінки вирушали у небезпечні походи до навколишніх сіл, де ще можна було роздобути продукти. Переміщення містом, а тим паче за його межами, було суворо обмежене, тому жінки часто змушені були підробляти перепустки та документи. Діставши хоч якісь продукти, частину з них вони продавали або обмінювали на міських ринках.
У Кракові в той час діяли два ринки – Тандета і Клепарж, де можна було придбати дефіцитні речі. Крім харчових продуктів тут продавали речі домашнього вжитку, виготовлені власноруч галантерейні вироби, одяг тощо. Це були не лише місця торгівлі – це були місця виживання. Водночас німці тут часто влаштовували облави з обшуками, перевіркою документів та раптовими арештами.
Жінки та підпілля
Окупаційна влада розглядала польську жінку як серйозну загрозу — адже саме вона, як вважалося, була найдосвідченішою та найнебезпечнішою серед європейських жінок у справах шпигунства, змови та національного фанатизму.
Багато польок служили у військових формуваннях як зв’язкові, займалися діловодством, брали участь у диверсійно-пропагандистській діяльності, а також у розвідувальній та контррозвідувальній роботі. Втім, основна частина їхньої праці відбувалася за межами фронту – у тилу, де тривала щоденна, тиха, але надзвичайно важлива боротьба.
Більшість завдань, які виконували жінки, на перший погляд, здавалися незначними, однак мали велике значення для підтримки опору. Вони готували й передавали посилки для в’язнів концтаборів, доглядали поранених варшавських повстанців на приватних квартирах Кракова, доставляли медикаменти військовополоненим і забезпечували зв’язок між ними та їхніми родинами. Такі дії вимагали не лише сміливості, але й великої організованості, витримки та самопожертви.
Крім того, в умовах окупації в Кракові діяли підпільні театральні гуртки, школи, політичні організації – і саме жінки часто були рушійною силою цих ініціатив. Вони організовували уроки для дітей, зберігаючи освітню систему в умовах заборони, поширювали заборонену літературу, підтримували моральний дух серед населення. Через культуру та освіту вони боронили національну ідентичність, що намагалася знищити окупаційна влада.
Жінки також займалися збором розвідувальної інформації, приховуванням втікачів, виготовленням фальшивих документів та допомогою єврейському населенню. Їхній внесок у боротьбу був неоціненним, хоча часто залишався у тіні більш відомих бойових дій. Проте саме завдяки цій невидимій праці польський опір зберіг свою стійкість, а нація – свою гідність.
Самі жінки часто зазнали кривавих втрат. Окупанти, застосовуючи репресії проти підпільниць, не робили жодних винятків – із ними поводилися так само жорстоко, як і з чоловіками. Їх арештовували, катували під час допитів, засуджували до страти або відправляли до концтаборів, де багато хто не пережив нелюдських умов. Участь у русі опору часто означала для жінки свідоме рішення пожертвувати особистою безпекою, свободою, а іноді й життям – заради боротьби за незалежність.