Краків завжди був містом, де народжувалися видатні політики, і XXI століття не стало винятком. Серед тих, хто продовжив цю традицію, особливо вирізняється Ядвіга Емілевич (Jadwiga Emilewicz). Вона поєднала освіту, культуру та прагматичний підхід до політики, представляючи інтереси свого міста й регіону на національному рівні. Робота у Міністерстві підприємництва й технологій та як віцепрем’єрки відзначалася конкретними діями, спрямованими на модернізацію економіки. Краківські корені допомогли цій жінці зберегти практичність і зв’язок із людьми, зробивши її помітною фігурою польської політики, пише krakowyes.eu.
Розумна сила
Ядвіга Емілевич народилася у Кракові у 1974 році. Місто з академічною традицією, де університети та культурні інституції здавна визначали ритм життя, стало для неї ідеальним, щоб відкривати світ і формувати власні амбіції. Про походження Емілевич, де вона живе, яка родина – інформації у відкритих джерелах немає. А от освіта пані Ядвіги відома – вона обрала політологію в Ягеллонському університеті, зосередившись на міжнародних відносинах. Освіта дала важливу для майбутнього базу: вміння бачити внутрішню політику у ширшому міжнародному контексті.
Спочатку Емілевич будувала кар’єру поза великою політикою: працювала у Міжнародному культурному центрі у Кракові, розробляла програми з європейської інтеграції, створювала проєкти, які поєднували науковців, митців і політиків із різних країн. Це була школа перемовин та роботи з міжнародними партнерами – досвід, який у майбутньому став у пригоді вже у кабінетах міністерств.
Вихід на політичну сцену
Вирішальним став для пані Ядвіги 2015 рік. Після перемоги консервативної партії “Право та справедливість” (Prawo i Sprawiedliwość або PiS) на парламентських виборах у 2015 році Емілевич отримала посаду заступниці міністра розвитку. Її ім’я з’явилося у медіа у новому контексті – як чиновниці, яка має знайти спільну мову з бізнесом і запропонувати реалістичні механізми підтримки.
З перших інтерв’ю було помітно, що вона уникає політичної риторики й намагається пояснювати свої рішення простою, зрозумілою мовою, спираючись на конкретні економічні факти. Свою позицію діячка пояснювала тим, що держава має бути партнером, а не контролером підприємця. Це одразу зробило її популярною серед бізнесменів, які роками нарікали на надмірну зарегульованість.
Нове міністерство – нові виклики
У 2018 році уряд створив Міністерство підприємництва й технологій, яке очолила Емілевич. Для польської політики це був новий формат: міністерство, орієнтоване не лише на традиційне промислове виробництво, а й на інновації, стартапи, цифрову економіку. Один із перших і найпомітніших кроків Емілевич у міністерстві – старт програми „Пакет для підприємців“ (Pakiet dla przedsiębiorców), яка спрощувала життя бізнесменам: менше перевірок, легка реєстрація та швидке пристосування до нових правил. Ініціатива одразу ж здобула прихильність серед підприємців, які оцінили її практичну користь. На презентації програми пані Емілевич підкреслила: вона прагне, щоб Польща була не майстернею Європи, а створювала власні продукти та технології, здатні конкурувати на світовому рівні.
На відміну від багатьох колег, Емілевич регулярно виїжджала у провінцію. Місцеві журналісти відзначали, що на зустрічах із підприємцями вона говорила просто, без чиновницьких канцеляризмів, розбиралася у проблемах та одразу ж пропонувала конкретні способи розв’язання. Це зробило її помітною й популярною серед бізнесменів, які рідко мали прямий контакт із представниками центральної влади. Водночас критики наголошували, що реформи просуваються занадто обережно й не розв’язують головні проблеми бізнесу – високі податки та нестабільність законодавства. Але навіть тоді було зрозуміло: нова міністерка формує власний стиль і не збирається залишатися у тіні.
Віцепрем’єрка у вирі подій
Наступним вирішальним періодом у біографії діячки став 2019 рік. Емілевич увійшла до кабінету Матеуша Моравецького як віцепрем’єрка й одразу ж опинилася у центрі уваги. Вона відповідала за економіку, підприємництво та технології, кожен її крок одразу ж помічала вся країна. Емілевич працювала спокійно, без гучних заяв, але з конкретними ініціативами. Дотримувалася принципу, що політика має давати результати, а не лише ефектні заголовки у газетах, на чому часто наголошувала у розмові з журналістами. Такий підхід згодом допоміг їй здолати одну з найскладніших криз десятиліття.
Коли на початку 2020 року світ накрила пандемія COVID-19, Польща теж зазнала збитків. Багато підприємств опинилися на межі закриття, тисячі людей ризикували втратити роботу. Віцепрем’єрка Емілевич стала однією з ключових постатей у створенні “антикризового щита” (Tarcza antykryzysowa). Ця програма була масштабною: субсидії для збереження робочих місць, відтермінування внесків до соціального страхування, підтримка самозайнятих. У багатьох регіонах її зустрічали як рятувальницю бізнесу.
Пані Емілевич була переконана, що уряд не може дозволити підприємствам припинити роботу. Тому головною задачею бачила шанс вистояти, а потім відновитися. Журналісти відзначали, що попри ризики віцепрем’єрка активно виїжджала у регіони, особисто зустрічалася з власниками бізнесів, фіксувала їхні проблеми та пояснювала, як працює антикризова підтримка.
Лідерка без пафосу
Але не всі були задоволені. Частина підприємців скаржилася на складність бюрократичних процедур для отримання допомоги, на затримки у виплатах. У пресі почали спалахувати дискусії: чи достатньо уряд робить для бізнесу, чи не запізно прийняті рішення. Проте більшість експертів погоджувалися: без антикризового щита наслідки були б набагато важчими для економіки. Паралельно почали з’являтися повідомлення про внутрішні конфлікти у керівній коаліції. Літні політичні перегрупування 2020 року призвели до того, що Емілевич залишила посаду міністерки розвитку.
Хоча формально це виглядало як реорганізація, у пресу просочилися коментарі про внутрішні суперечки та розбіжність у поглядах на розв’язання нагальних для держави проблем. Попри це, її імідж як політикині, здатної діяти у кризових умовах, лише зміцнився. Колеги та журналісти відзначали: Емілевич ніколи не шукала гучних заголовків, але вміла зберігати професіоналізм навіть під тиском. Її стиль роботи завжди вирізнявся чіткістю та прямотою: вона завжди уважно слухала, швидко переходила до конкретних рішень, не боялася ставити незручні питання, навіть якщо це не подобалося іншим чиновникам.
Професійність понад усе
Журналісти часто згадували схильність цієї політикині перевіряти всі факти самостійно та приймати рішення на основі аналізу, а не на підставі політичної кон’юнктури. Ті, хто працював з цією жінкою на зустрічах у регіонах, відзначали її енергійність та невимушеність. Дисципліна, аналітичність, здатність швидко діяти зробили Емілевич не лише ефективною міністеркою, а й політикинею, яка запам’яталася своїми вчинками. Навіть опоненти відзначали: ця жінка не грала у публічні скандали і не шукала медійної уваги заради піару. Замість цього вона концентрувалася на процесах, і саме цей підхід створював враження, що за її роботою стоїть характер, який не схильний до компромісів із власними принципами, але завжди перебуває у пошуках оптимального результату.
Впевненість, сила, характер
Після виходу зі складу уряду Ядвіга Емілевич залишилася помітною особою польської політики. Журналісти продовжували стежити за її виступами та коментарями, а громадські дискусії часто поверталися до її імені, коли йшлося про економічні реформи та цифровізацію. Політикиня не обирала гучних заголовків і не намагалася “засвітитися” на кожному політичному фронті, а робила ставку на аналітику та практичні кроки.
За рідкісну для політиків здатність пояснювати складні речі доступно та зрозуміло пані Емілевич неодноразово називали технократкою з гуманітарним підходом. Найчастіше про це писали “Rzeczpospolita” і “Gazeta Wyborcza”. Аналітики переконані: саме здатність цієї політикині чудово орієнтуватися у цифрах та процесах і водночас – не забувати про людей й зробила її виступи помітними, навіть якщо вони не потрапляли до сенсаційних заголовків. Емілевич також відома як діячка, здатна працювати у команді, яка при цьому не боїться відстоювати власну позицію.
Як і раніше, пані Ядвига не женеться за модними політичними трендами. Вона обмірковує кожен крок і діє на випередження, формуючи власну стратегію, а не підлаштовуючись під громадську думку. Сучасне суспільство сприймає її неоднозначно. Одні оцінюють як ефективну реформаторку, яка робить конкретні кроки, а не порожні заяви. Інші критикують за надмірну обережність і відсутність гучного політичного іміджу. А медійну увагу, яка у період пандемії концентрувалася на рішучості, оцінюють як ознаку стабільності та прагматизму.
Між технологіями та політикою
У 2020-х роках перспективи пані Емілевич залишилися відкритими. Її експертні знання у сфері економіки, підприємництва та технологій роблять цінною особою як у політичних, так і у громадських проєктах. Водночас імідж “політикині, яка діє” дозволяє зберігати вплив у тих колах, де важливий результат, а не медійна популярність.
Історія Ядвіги Емілевич демонструє, що сучасний політик може будувати кар’єру не лише на медійних шоу, а й через практичну роботу, аналітичність та здатність діяти у кризових ситуаціях. Саме цей набір професійних та особистих якостей зробив Ядвігу Емілевич неординарною видатною постаттю польської політики XXI століття.