В історії кожної країни є свої як легендарні, так і невідомі герої, чиї імена загубилися в історії. У Польщі до таких належить архітектор Юзеф Кживда-Полковський (Józef Krzywda-Polkowski), майбутній командувач оборони Вавеля. За кілька днів до початку війни він намагався вирішити долю скарбів замку, щоб ті не потрапили до рук окупантів. Із цим завданням він впорався, ризикуючи життям, вивіз частину культурного спадку Польщі, але його ім’я навіть не внесли до переліку героїв країни, пише krakowyes.eu.
Ситуація, яка склалася зі золотом Польщі на початку Другої світової війни
Полякам довелося рятувати державні цінності та золото не лише від гітлерівської, а й від радянської окупації. Так склалося, що частина золотого запасу зберігалася у відділеннях Польського банку у північно-східних воєводствах. 5 жовтня 1939 року радянська газета “Правда” опублікувала матеріал “Комуністи у боротьбі”, в якому розповідали про вступ Червоної армії до Ліди. Серед захоплених трофеїв згадували залізничний склад із 2 вагонами дорогоцінних металів, картин та інших цінних предметів зі сховища Польського банку. Втім, дещо таки вдалося евакуювати. Заступник старости Новогрудка Вацлав Чайковський перевіз частину коштів із місцевого відділення до Вільно службовим автомобілем, після чого ці гроші передали польському підпіллю. А от у Бресті евакуація не вдалася. Коли працівники банку зрозуміли, що транспорту для вивезення активів не буде, то знищили паперові банкноти, які зберігалися у сховищі.
Польській владі ще вдалося врятувати кошти з депозитарія Віленського філіалу Польського банку. Коли 20 вересня 1939 року радянські війська увійшли до Вільно, функціонери НКВС побачили порожнє сховище й зажадали пояснень від керівника відділення Яна Оскварки-Серославського щодо місця зберігання цінностей. Йшлося про майже тонну золота та значну кількість коштовностей, які належали Фонду національної оборони й мали бути використані для закупівлі озброєння для польської армії. Але воєвода Артур Марушевський встиг сховати ці цінності ще до того, як Червона армія увійшла до Вільно.
Спроба врятувати скарби Вавеля
Попри героїчні зусилля, польська влада була не в змозі вивезти з країни такі значні обсяги цінностей та золота. Щодо Вавеля, то дослідники певні, що місцеві керівники не виявили тоді належних спроб врятувати цінності Вавельського замку у Кракові. Полякам пощастило, що цю справу доручили досвідченому офіцеру Юзефу Кживді-Полковському, який зумів здійснити неможливе. Коли напруга між Польщею та Німеччиною почала швидко зростати навесні 1939 року, Кживду-Полковського відправили на тримісячні курси інспекторів пасивної протиповітряної оборони, а потім призначили командувачем протиповітряної оборони Вавеля та його околиць.
Юзеф Кживда-Полковський відразу зрозумів, що може знадобитися евакуація національних скарбів, тому без особливих розпоряджень керівництва почав купувати спеціальні скрині та футляри для зберігання цінностей. Придбав 229 предметів: спеціальні циліндричні футляри для гобеленів, скриньки для коштовностей, старовинної зброї та інших раритетів. Він встиг впоратися за місяць до початку Другої світової війни. В уряді були незадоволені такими значними витратами, які склали 2500 злотих, але, як довела подальша історія Вавельського замку, ці заходи стали критично важливими для успішної евакуації.
Цінності Вавельського замку
Можливо, ці витвори поділили б долю багатьох інших культурних пам’яток, пограбованих окупантами, але їм пощастило на охоронців. Юзеф Кживда-Полковський і куратор державних колекцій на Вавелі Станіслав Свєж-Зелеський не могли дозволити, щоб Ягеллонський скарб потрапив до ворога. Тоді до опису цінностей Вавельського замку входили коронаційний меч польських королів, холодна зброя, рукописи Фредерика Шопена, стародруки і, найголовніше, гобелени Сигізмунда-Августа. То була найбільша у світі колекція тканин, створених на замовлення короля у майстернях найкращих європейських майстрів XVI століття.
Сміливим полякам пощастило врятувати значну частину скарбів, серед яких були й гобелени Сигізмунда-Августа. Вони розуміли, що єдиний вихід – вивезти ці речі з Кракова, але гітлерівці вже фактично стояли під містом. До речі, нацисти добре знали про скарби Вавеля, тому дуже розчарувалися, коли їх не знайшли, коли увірвалися до замку 6 вересня 1939 року. Намагалися компенсувати втрату іншими цінностями, забрали гобелени XVII століття, церковні чаші та інші ритуальні предмети.
Як намагалися вивезти скарби з Вавельского замку у Кракові?
1 вересня 1939 року пан Юзеф зрозумів, що гітлерівці хоча й не атакували Вавель, Краків окупують дуже швидко. Він квапився знайти транспорт, який зміг би вмістити весь обсяг зібраних та спакованих предметів, але евакуацію ретельно не спланували. Військового транспорту не було, довелося покладатися на власні сили. А оскільки воєвода Юзеф Тимінський і комісар міста Болеслав Чухайовський втекли з міста вночі з 2 на 3 вересня, Юзефу Кживді-Полковському та заступнику воєводи Станіславу Клімецькому випало брати на себе ще й відповідальність за великі цінності Польщі.
Вивезти скрині зі скарбами сухопутним шляхом було нереально, тому охоронці цінностей кинулися до Вісли. У Подгуже захопили на пристані вугільний вагон, перевантажили речі за допомогою трактора з невеликим причепом. Командування транспортом взяв на себе Юзеф Кживда-Полковський. Вони вирушили у небезпечну подорож вниз по Віслі, дісталися до Казімєжа Дольного. На щастя, баржа була розрахована на 82 особи, пану Юзефу вдалося відшукати місце ще й для дітей працівників замку.
Небезпечна подорож
Пізніше у своєму щоденнику Юзеф Кживда-Полковський писав, що їм пощастило врятуватися завдяки 3 героям: баржнику Францішеку Місі, його помічнику, 15-річному Антону Новаку та начальнику пошти у Казімєжі Леопольду Піші. Хоча його роль була не менш вагомою. Досвідчений мореплавець Францішек Міся упевнено довів баржу до Сандомира. Це була справжня одіссея, адже річка обміліла після спекотного літа, а баржа, переповнена вантажем, нерідко мусила ховатися в очеретах, щоб уникнути нальотів німецької авіації.
Але коли мандрівники дісталися Казімєжа Дольного 8 вересня, то зрозуміли, що прориватися водою неможливо, треба шукати сухопутний шлях. На щастя, начальник пошти у Казімєжі Леопольд Піш не покинув місто, попри наказ про евакуацію, й зміг організувати селянські вози для перевезення вантажу. Найбільшою проблемою Кживди-Полковського було те, що він не мав ніяких документів, які б підтверджували його особу і статус. Тому не міг вимагати, зі службовим посвідченням, без формальних документів залишалося тільки просити, умовляти, доводити.
Про те, як дісталися до кордону з Румунією
Бракувало транспорту, кучерів, коней, Юзефу Кживді-Полковському доводилося дбати не лише про безпеку речей, а й про їжу для людей та провіант для тяглової сили. Він розумів, що не варто відкривати таємницю вантажу, бо триває війна, а люди трапляються різні. З великими труднощами вони дісталися до Томашівце, де офіцеру навіть довелося погрожувати військовим судом, щоб змусити одного з поліцейських допомогти з подальшим транспортуванням.
Але таки виділили три автобуси та вантажівку, які надіслали з Любліна за підтримки начальника пошти Піша. 14 вересня конвой вирушив до Володимира та Луцька, де зустрівся з польським золотим запасом. Там пан Юзеф передав контроль за Вавельськими цінностями майору Юліану Шраєру. У Кшеменцях офіцери вирішили, що кордон з Румунією перетинатимуть у Кутах, а 18 вересня, о 2 годині ночі транспорт із цінним вантажем дістався до прикордонного мосту через Черемош. Скарби, евакуйовані з Кракова, вдалося врятувати завдяки рішучості, сміливості та відданості тих, хто ризикував всім заради збереження національної спадщини Польщі.
Подорож Європою
Пан Юзеф згадував, що коли перетинали прикордонний знак із білим орлом, який височів посередині мосту, всі чоловіки зняли шапки. Один із водіїв тихо зазначив, що варто запам’ятати цей знак, бо мало кому доведеться його знову побачити. Ці слова стали пророчими для Кживди-Полковського, бо йому так і не вдалося повернутися на батьківщину назавжди. Тоді він сподівався, що мандрівка наближається до кінця, але це був лише початок.
З Румунії дорогоцінний вантаж перевезли до Франції, однак загроза німецької окупації змусила евакуювати його до Англії. І лише звідти, на трансатлантичному лайнері “Стефан Баторій”, цінності вивезли до Канади. Весь цей час скарбами опікувався пан Юзеф Кживда-Полковський. Йому пощастило дістатися до Англії неушкодженим та довезти цінний вантаж.
Подальша доля Вавельських реліквій та їхнього охоронця
Коли завершилася Друга світова війна, комуністична влада Польщі почала вимагати якнайшвидше повернути національні скарби. Проте Кживда-Полковський рішуче опирався цьому. Лише у 1958 році, після того, як виявилося, що деякі з переданих на зберігання пам’ятки національної спадщини перебували у незадовільному стані та потребували ретельнішого догляду, процес їхнього повернення до Польщі довелося активізувати.
Скарби перевозили на батьківщину у декілька етапів, лише у 1961 році їх прийняли Краків та Вавельський замок. Місія Кживди-Полковського завершилася. Однак за часів Польської Народної Республіки його роль у збереженні національних скарбів повністю проігнорували, можливо, мстилися за небажання повертати цінності законній владі. Кживда-Полковський помер у Канаді у 1981 році, так і не побачивши Польщу знову, а його внесок в історію національної спадщини залишився у тіні. У XXI столітті врятовані паном Юзефом цінності можна побачити у залах, години роботи Вавельського замку легко відшукати в інтернеті.