Ранком 6 вересня німецькі війська без перешкод увійшли до Кракова з південного напрямку. Саме з цього моменту розпочалася тривала німецька окупація міста, яка тривала 1961 день. Окупаційна влада вирішила зробити Краків адміністративним центром контрольованих польських земель, які не були формально включені до складу Третього Рейху. Це рішення частково мало на меті принизити роль Варшави як національної столиці Польщі, пише krakowyes.eu.
Тривожні сигнали
Останній літній місяць 1939 року видався надзвичайно спекотним. Літній відпочинковий настрій у Кракові та й по всій Польщі псувало лише політичне напруження, що стрімко наближало країну до війни.
У місті вже деякий час проходила підготовка до можливого конфлікту – було організовано пробну повітряну тривогу, створено пункти з формування підрозділів цивільної оборони та протихімічного захисту, призначено комендантів житлових будинків.
Попри тривожні сигнали та активні приготування до війни, міське життя продовжувалося. 27 серпня у Кракові відкрили нову трамвайну лінію, що пролягала від вулиці святої Гертруди через Домініканську, Кармелітську до Казимира Великого. В кінотеатрах показували улюблені стрічки краків’ян.
Однак останній день серпня запам’ятався містянам особливою тривогою: над горизонтом зайшло сонце дивовижного, криваво-червоного кольору. Багато хто сприйняв це як символічне передвістя катастрофи, яка вже стояла на порозі.
Краків зазнав ударів з повітря в перший же день війни – 1 вересня. Німецькі літаки атакували військові об’єкти включно з летовищем в Раковіцах, залізничну інфраструктуру, а також деякі житлові будинки та засоби зв’язку. Дехто з мешканців Кракова залишили місто, деякі почали викуповувати товари в магазинах. Коли запаси почали вичерпуватись, люди масово кинулися до грабунків магазинів, гуртових баз, складів та зруйнованих підприємств. Населення організовувало нальоти на вокзали, казарми, громили склади з цукром. алкоголем, тютюновими виробами, вугіллям, консервами.
Разом з цим, вулиці були людними, а магазини, кінотеатри, інші розважальні заклади продовжували свою роботу.
Наступного дня після нападу на вулицях міста з’явилися перші полонені німецькі солдати. Проте новини про поразки на фронті та потік біженців до Кракова почали пригнічувати загальний настрій.
Вже 3 вересня з міста втекли воєвода Юзеф Тимінський і президент Болеслав Чухаєвський разом з іншими чиновниками.
Рада міста змушена була обрати нового президента Кракова. Ним став колишній легіонер та віцепрезидент міста Станіслав Климецький. Тоді ж був створений Громадський комітет допомоги на чолі з архієпископом Адамом Сапегою, а також Муніципальну громадську варту, яка мала зупинити мародерів та забезпечити громадський порядок.
Незахищений Краків здався на шостий день
У складі Краківської армії воювала Перша гірська стрілецька бригада прикордонного корпусу, яка налічувала пʼять батальйонів, дві фортечні роти та два батальйони національної оборони.
Першого вересня по позиціях польських військових завдавали удар чотири німецькі дивізії. Під атаку потрапив 1-й піхотний полк прикордонного корпусу.
Німецькій армії в 17000 солдатів протистояла польська – в кількості 1200 військових.
До складу Краківської армії також входила 10 Кавалерійська бригада Вона ще була відома як Моторна бригада. Це було перше механізоване з’єднання в польській армії. Станом на 1 вересня бригада мала 6 старих та зношених танків, 26 танкеток, близько 30 протитанкових гармат і 4 зенітні гармати. Ці війська впродовж перших кількох днів вересня зупиняли наступ німецьких окупантів.
Разом з чиновниками, які залишили місто, його залишили й польські війська. У зв’язку з відступом польських військ і побоюванням за долю міста, його новообране керівництво вирішило оголосити Краків відкритим. За день до окупації міста вони наказали розмістити білі прапори на видимих точках пагорбів, що обрамляли місто з південного та західного боків.
У незахищений Краків німецькі війська увійшли 6 вересня о 6 годині ранку. Їх супроводжували воєнні кореспонденти, які фіксували на камеру момент входу та епізоди, де солдати пригощали польських дітей цукерками. Від цього дня та протягом наступних 1961 днів у Кракові панували німці. Одразу було запроваджено комендантську годину.
Генерал-губернатор
Ганс Франк, який був довіреною особою Гітлера, став генерал-губернатором Генеральної губернії з центром в Кракові.
На Вавелі замайорів нацистський прапор, головна площа міста була перейменована на площу Адольфа Гітлера, а важливі будівлі та споруди використовувалися як місця перекличок проведення заходів, організованих окупантами. Перейменовані були й інші вулиці та площі Кракова.
Тут розташовувалися численні німецькі установи, починаючи з канцелярії генерал-губернатора до поліції та військових канцелярій. Всі ключові посади в місті займали німці.
Польське населення практично все було виселено з Кракова до Подгуже. Одночасно набирав обертів терор проти польського населення. В першу чергу постраждала інтелігенція міста. Зокрема 6 листопада були арештовано та згодом депортовано до концтабору Заксенгаузен. професорів Ягеллонського університету та інших закладів вищої освіти, а також деяких студентів.
У період німецької окупації Кракова нацистська влада проводила жорстоку політику терору, спрямовану не лише проти польської інтелігенції, а й особливо проти єврейського населення. Єврейська громада Кракова за час окупації зазнав катастрофічних втрат. Спочатку євреїв було ізольовано в тісному Краківському гетто, створеному в районі Подгуже у 1941 році. Життя в гетто супроводжувалося голодом, хворобами, примусовою працею і постійними репресіями. Пізніше більшість його мешканців було депортовано до таборів смерті.
На тлі терору в місті виник і зростав рух спротиву. Спочатку це були окремі змови, зокрема у військових колах, пізніше – ширші ініціативи цивільного опору.