Впродовж багатьох років мешканці Кракова і практично всього радянського простору слухали гучні розповіді про те, як доблесна Червона армія рятувала весь світ від нацистської загрози. Чимало пропаганди було створено у післявоєнні роки, а її наслідки мешканці поруйнованих битвами міст ще довго відчували та навіть спостерігали на вулицях. Радянський режим не цурався ставити нагадування про свою велику брехню – пам’ятники “героям”, барвисті плакати та гасла майоріли практично у кожному місті, що перебувало під комуністичною владою, розповідає сайт krakowyes.eu.
Краків теж не минула схожа доля. Впродовж багатьох років тут панувала думка про те, що у 1945 році вступ Червоної армії врятував місто. Ба більше, було поширено наратив про збереження міста завдяки зусиллям червоноармійців, начебто радянське військо піклувалося про благополуччя його мешканців та збереження історичної та архітектурної спадщини. Лише багато років потому дослідники розповіли людям всю правду про стару пропаганду.
Як же все було насправді та якою є справжня історія визволення міста – читайте у матеріалі нижче.
Справжня воєнна тактика червоноармійців під час Другої світової
Якщо ви справді досі вважаєте, що Червона армія доблесно рятувала міста та людей, то привідкрийте сторінки історії та прочитайте думки сучасних дослідників. Так, багато років поспіль радянська влада сіяла пропаганду про визволення, самовідданий порятунок та жертовність, як було і з випадком Кракова.
Насправді тактика червоноармійців була зовсім іншою. Рухаючись до західного кордону, військові руйнували практично все на своєму шляху. У Червоної армії ефективною була тактика облоги, яка також включала бомбардування та стрільбу з далекобійних гармат абсолютно по всьому, що виникало на шляху військових. Звісно, прості радянські бійці лише виконували накази, здебільшого злочинні, які перед ними ставило радянське командування на чолі з генсеками та самим вождем. Це ж командування і обирало та ставило на керівні військові посади таких людей, які б не боялися діяти радикально і жорстко, приймаючи криваві рішення.
Побачити всі реалії дій Червоної армії можна було на прикладі багатьох міст, включаючи ту ж Варшаву, яка була практично винищена вщент, а також міста та містечка на сході та відвойованих територіях. Як же така доля оминула Краків, який залишили практично цілим і малоушкодженим, і як з одного великого воєнного злочинця радянська влада створила цілий культ, що нав’язувала впродовж десятиліть місту?
Маршал Конєв – той, хто став обличчям радянської пропаганди в Кракові
Мешканці Кракова добре знають цю людину – маршал Конєв, обличчя радянської багаторічної пропаганди, пам’ятник якому навіть наприкінці панування окупаційного режиму встановили в місті. Так-так, впродовж кількох років у місті стояв монумент, присвячений цій людині, визвольний образ якої так вміло сформував комуністичний режим.
Ким же був насправді Іван Конєв? Виходець із не дуже багатої селянської сім’ї і не маючи перспектив, в юності пішов на військову службу, там і будував кар’єру. Був членом комуністичної партії, пішов у Червону армію, брав участь у громадянській війні. Керував кількома військовими округами.
Під час Другої світової війни Іван Конєв обіймав різні командні посади, був одним з головнокомандувачів Берлінською операцією, вів Червону армію від Москви до Берліна. Командував Другим Українським фронтом – за цю службу навіть отримав звання генерала. Потім очолював Перший Український фронт, з яким брав участь у визволенні Польщі.
“Доблесний” радянський воєначальник успішно здійснював операцію за операцією, однак мало уваги звертав на так звані “супутні” втрати. А таких було чимало. Відомо, що маршал Конєв брав участь у бомбардуванні чеського міста Млада-Болеслав у 1945 році, жертвами якого стали сотні невинних цивільних людей. Він же згодом придушував антикомуністичне повстання в Угорщині у 1956 році, а у 1961 ця людина брала участь у зведенні сумнозвісної Берлінської стіни. Також історики стверджують, що ця людина планувала збройне вторгнення в Польщу у 1956 році та рішуче виступала проти засудження культу диктатора Сталіна.
Про всі злочини Івана Конєва і досі не все відомо. Ставлення до цієї людини у світі доволі неоднозначне – хтось продовжує вважати його героєм через низку успішних операцій зі звільнення міст під час війни. Однак радянська пропаганда все більше відходить у минуле, ідеалізовані образи розвінчуються, і для багатьох маршал Конєв – типовий представник злочинного режиму. Так, наприклад, у чеській Празі у 2020 році демонтували пам’ятник Конєву і позбавили його звання почесного громадянина міста, яке йому присудили ще у 1945 році.
Пам’ять про Івана Конєва у Кракові
Після завершення Другої світової війни радянський режим розпочав нову хвилю пропаганди. Почалася масова популяризація героїв Червоної армії – про них писали вірші, складали пісні, малювали афіші та встановлювали пам’ятники на їхню честь. Все робилося з однією метою: сформувати у людей образ героїчної і доблесної радянської держави та комуністичної партії, аби і думок про вільне життя у незалежних рідних країнах і не виникало.
Так було і у випадку з Краковом. Пам’ятник маршалу Конєву, який начебто зберіг і звільнив місто від нацистських загарбників, з’явився в Кракові не одразу, а через десятиліття, коли у людей вкорінився образ доблесного визволителя-героя. У 1987 році у місті з’явився пам’ятник маршалу. Однак дещо раніше радянська влада зробила інше – 1955 року Івану Конєву було присвоєне звання почесного громадянина Кракова. Ще згодом одну з вулиць міста було названо на честь маршала.
Чому Іван Конєв не рятував насправді Краків?
Як свідчать різні історичні джерела, насправді у маршала не було доблесних ідей про те, що місто потрібно було зберегти цілим і неушкодженим. Радянські війська стояли на Віслі і рухалися в кількох напрямках, серед яких найважливішими були шляхи на лінії Варшава-Берлін. Перед Південним фронтом стояло завдання захопити найважливіший промисловий район Польщі того часу – Верхньосілезький, що тоді називався Сілезько-Домбровським басейном.
Наприкінці грудня 1944 року маршал Конєв приїжджав на зустріч до диктатора Сталіна. Вони обговорювали напрямок наступу і тоді Сталін на карті позначив район Верхньої Сілезії червоним кольором. Краків розташовувався саме на шляху до цього золотоносного району, всього за кілька кілометрів від перших промислових підприємств, тож Сталін віддав наказ не руйнувати міста, які мали бути потім вигідними. Тож і Краків було вирішено не руйнувати.
З цієї всієї історії з’явилося чудове підґрунтя для того, щоб створити пропаганду про начебто спеціальні радянські операції зі збереження культурної спадщини Кракова. Людям розповідали, що Червона армія героїчно відмовилася від використання артилерії та авіації заради пам’яток міста.
Згодом старі міфи було зруйновано. У 1991 році пам’ятник маршалу Конєву розібрали та перевезли в росію. Ще через рік його позбавили звання почесного громадянина Кракова. Так завершилася багаторічна історія пропаганди та обману.
Джерела:
- https://suspilne.media/237572-vlada-pragi-pozbavila-marsala-srsr-ivana-koneva-statusu-pocesnogo-gromadanina/
- https://warhist.pl/biografie/iwan-koniew/#:~:text=Iwan%20Koniew%20(1897%2D1973),perspektyw%2C%20postanowi%C5%82%20rozpocz%C4%85%C4%87%20karier%C4%99%20militarn%C4%85.
- https://trojka.polskieradio.pl/artykul/2661813,wyzwolenie-krakowa-propagandowy-mit-czy-prawda-historyczna
- https://culture.pl/ru/article/kak-krakovu-udalos-ucelet-vo-vtoruyu-mirovuyu-voynu