Середа, 17 Серпня, 2022

Життя Кракова під час німецької окупації

Краків пробув під гнітом нацистської влади майже весь період Другої світової війни – з 6 вересня 1939 року до 18 січня 1945 року. Однак, на відміну від інших польських міст, цей населений пункт практично не постраждав: під час відступу німці підірвали лише залізничний міст і спалили штаб-квартиру гестапо та будівлю поліції. Яку роль Німеччина відводила Кракову в історії Третього рейху, чому на відміну від Варшави чи Познані місто не пізнало руйнувань, і яку роль у цьому відіграла радянська ідеологія – читайте у матеріалі сайту krakowyes.

Столиця Генерал-губернаторства

Так склалося історично, що місто було здане німецькій владі без опору. Як тільки до Кракова зайшла адміністрація окупантів, першим до них вийшов президент міста Станіслав Климецький (на фото) і повідомив, що у населеному пункті живуть виключно мирні люди, які не хочуть стрілянини та смертей.

За два тижні Климецького заарештували та усунули з посади, оголосивши про ліквідацію польської міської управи. Сучасники відзначають мужність політика, головне завдання якого полягало в збереженні життів городян. Після усунення він працював адвокатом, тричі був заарештований гестапо, а 11 грудня 1942 року – розстріляний у Неполомницькому лісі.

За 5 років, 4 місяці та 12 днів окупації Краковом керували чотири німецькі комісара: Ернст Цьорнер, Карл Шмідт, Рудольф Павлу та Йозеф Кремер. У плани нацистів не входило руйнувати Краків. Навпаки, їм було значно важливіше розвинути у місті сільське господарство та легку промисловість, покриваючи запити продовольства Третього рейху.

Однак життя окупованого міста нічим не відрізнялося від інших завойованих населених пунктів. Нацисти приділяли величезну увагу просуванню власної ідеології серед населення. Для цього навіть був заснований квазінауковий історичний інститут, який займався створенням наукових праць, що підтверджують німецьке коріння Кракова. Паралельно велося винищення всього польського з навчальних програм. На зміну заарештованій місцевій інтелектуальній еліті прийшли німецькі викладачі, які навчалися за «ідеологічно правильною» програмою, де не було місця географії та історії Польщі.

Не забували німці і про масове винищення євреїв та поляків єврейського походження. Окремою чорною сторінкою історії того періоду стало краківське гетто у районі Казімеж.

Культ особистості маршала Конєва

З наступом Червоної армії 18 січня 1945 року німці залишили Краків. Однак звільненням ця подія була лише формально, оскільки місто відразу потрапило під залежність СРСР.

Комуністична ідеологія активно просувала інформацію, що вцілілим Краков став завдяки геніальній стратегічній операції, якою керував маршал Іван Конєв. Згідно з офіційною заявою уряду, радянська армія застала німців зненацька, атакувавши з північного сходу, хоча нацисти готувалися до боїв на східному напрямку.

У радянській Польщі культ Конєва потрапив у шкільну програму, про події визволення Кракова у 1967 році було знято фільм «Врятувати місто», а за два роки до незалежності Польщі у місті було відкрито пам’ятник радянському маршалу, якого попередньо нагородили званням почесного громадянина Кракова.

Однак із зміною політичної системи країни радянську історію почали активно переглядати. Не оминули увагою й період окупації Кракова. Згідно розсекречених документів, роль радянської армії у звільненні Кракова була перебільшена. З’ясувалося, що в 1944 році німці не збиралися обороняти Краків, а заздалегідь готували шляхи відходу, виключивши ризики потрапляння в оточення радянськими військами. Часу на це в них було достатньо, оскільки нацисти зуміли вивезти не лише весь штат адміністрації, а й величезну кількість награбованих цінностей.

Варто зазначити, що за три роки після відкриття пам’ятник Конєву було демонтовано. Також радянського маршала позбавили звання почесного громадянина міста.

.