У кожної країни є свої знакові дати, які відзначають з особливими урочистостями. У Польщі до таких відноситься історичний похід Першої кадрової роти з Кракова до Кельце, який відбувся у серпні 1914 року. Протягом десятиліть містяни вшановували своїх героїв, а на початку XXI століття створили захід “Марш стежкою Першої кадрової роти”, який проводиться щороку. Так зберігається пам’ять про Першу кадрову компанію та її учасників, котрі стали на захист свого краю, пише krakowyes.eu.
Як створювалася Перша кадрова рота польської армії?
Коли почалася Перша світова війна, Юзеф Пілсудський одразу розпочав часткову мобілізацію стрільців. Протягом доби він підпорядкував собі Польські стрілецькі дружини, а на початку серпня взявся за загони з Галичини. Вже 3 серпня 1914 року була сформована Перша кадрова рота, яка стала ядром польської армії. На краківській Блоні збиралися всі стрільці, які залишалися у місті та в Олеандрах, було сформовано 4 батальйони з 1600 добровольців. Командування першою групою взяв Мечислав Трояновський, відомий як “Ришард”, а другою – Оттокар Бжезіна (“Бжоза”).
Фактично Перша кадрова рота, яка формувалася у Кракові, утворилася з 2 літніх офіцерських шкіл – Стрілецького товариства та Стрілецької дружини. Між собою вони не дуже товаришували, та коли пролунав заклик про захист батьківщини, всі непорозуміння одразу забулися. Учасники тих подій згадували, що хоча тоді у більшості не було навіть військової форми й теплого одягу, не кажучи вже про озброєння польської армії, на те не зважали. І гуртом збирали речі, хто що мав, щоб вистачило кожному для походу.
Історичний наказ Пілсудського
Наказ про створення Першої кадрової роти полковник Юзеф Пілсудський видав 3 серпня 1914 року, в якому наголосив про те, наскільки важливо дотримуватися національної єдності та гуртуватися перед загрозою. У цій роті бачив перші незалежні збройні сили Польщі, які могли протистояти загарбникам. Пілсудський підкреслив, що немає розподілу на стрільців та дружинників, бо всі – польські вояки, які захищають свій край. Командувач наголосив, що їм надано честь першими перетнути кордон російського поділу як солдатам проголошеної польської народної армії, які готові битися з ворогом. Пілсудський не приховував, що бачив у захисниках основу майбутнього потужного польського війська, й це надихнуло поляків, особливо – молодь. До лав Першої кадрової роти активно записувалися мешканці, що стало можливим, завдяки ентузіазму та рішучості Пілсудського.
Похід Першої кадрової роти
Пізніше генерал Тадеуш Каспшицький згадував, що у ніч з 5 на 6 серпня рота вирушила у похід з Олеандрова у Кракові. Попередню розвідку провів кінний загін під командуванням легендарного Владислава Пражмовського, відомого як “Беліна”. До речі, пізніше солдати цього офіцера, котрі увійшли до історії Польщі як “беліняки”, зробили вагому кар’єру у польській армії. Були професіоналами військової справи, а Пражмовський став живою легендою Польщі. На світанку Перша кадрова рота у супроводі кінного патруля на чолі з Беліною вирушила у напрямку Мєхова, Єнджеюв, Хенціни та Кельце.
У народі цю роту називали “Kadrówka”. Вже 9 серпня вояки звільнили раніше окупований Мєхув і просунулися у бік Єнджейова, 11 серпня форсували Ніду. Мечислав Трояновський вів свою першу краківську групу через Броновіце та Забежув до Кшешовіце. Друга група солдат під командуванням Оттокара Бжезіни теж йшла до Кшешовіце, але через Біляни та Моравицю. Дорогою до вояків Першої кадрової роти приєднувалося чимало добровольців із навколишніх міст та селищ, вагоме підкріплення дало можливість захопити 12 серпня місто Кельце. Через важкі бої солдати були змушені відступити, але 19 серпня знову прорвалися до міста й утримували його протягом трьох тижнів. Там вже розподілялися на батальйони та поповнювали загони новобранцями.
Вимушений відступ
Доки Перша рота утримувала Кельце, польська кіннота з цієї роти билася з російськими військами під Скаржиськом, Коньським, Мнювом, Жарновом і Парадижем. Захисників дуже підтримувало мирне населення, що сприяло потужному формуванню майбутніх польських легіонів. Попри складну політичну та військову ситуацію в Європі, поляки були готові до вирішальної боротьби за власну незалежність. Сміливці з “Kadrówka” спробували навіть прорватися до Варшави, щоб підняти там повстання, але не вистачило сил та озброєння у тодішньої польської армії. Тоді Перша кадрова рота повернулася до Кракова, щоб сформувати там у грудні 1914 року ядро Першої бригади польських легіонів.
Як вшановували подвиг захисників на початку XX століття?
Минав час, змінювалися події. У листопаді 1918 року Польща здобула незалежність і на згадку про подвиг перших захисників заснувала марш, який згодом став цінним складником польської національної ідентичності. До проведення щорічних ювілейних святкувань долучалися ветерани тих походів. Перший “Марш стежкою Першої кадрової роти” відбувся у 1924 році, його присвятили 10-й річниці походу. Знакові офіційні церемонії відбулися у Кракові та Кельце, до яких долучилося чимало видатних діячів країни.
Урочисто відзначили й 20-ту річницю події у 1934 році, у заходах брали участь воєнізовані гурти, школярі, скаутські та армійські загони. Марші проходили у спортивно-змагальному форматі, вони отримали статус елітарних, лунали слова, які згуртовували поляків навколо ідеї незалежності. Урядовці називали цей захід найважливішою парамілітарною подією Другої Речі Посполитої. Знакові урочистості були перервані Другою світовою війною, на кілька років полякам довелося забути про вшанування своїх героїв.
За часів Польської Народної Республіки
Після завершення Другої світової війни сформувалася Польська Народна Республіка, нова комуністична влада доклала чимало зусиль, щоб звести нанівець значення історичного маршу Першої кадрової роти. Пропагували інші ідеї та цінності, однак попри це, поляки намагалися проводити неформальні святкування. Марші організовували ветерани війни, представники патріотичного руху Кракова. У 1980 році почав набирати популярності рух Солідарності, який підтримав ці марші. На заходах неодноразово відбувалися зіткнення учасників із представниками міліції та силовиками, але містяни не поступалися принципами.
Крім проведення неофіційних заходів, люди ділилися спогадами, розповідали дітям та онукам правду про ті далекі події. У 1989 році Польща змогла повернутися до давніх традицій, одним із перших стало відродження знакового маршу на честь подвигу Першої кадрової роти. Адже йшлося не лише про заслуги та роботу польської армії, вшанування героїв, а й про об’єднання суспільства у прагненні до спільної ідентичності.
Марші після тривалої перерви
Перший офіційний захід відбувся у 1990 році, у ньому взяли участь ветерани війни, представники польської армії та молодіжних загонів. Крім знакових маршів, проводили також виставки, лекції, історичні реконструкції, зустрічі з ветеранами, найкращих організаторів відзначали нагородами. Було запроваджено похід “Марш стежкою Першої кадрової роти”, ті, хто брав участь тричі, отримували нагрудний знак “Учасник походу стежкою Першої кадрової роти”, який став символом вшанування традицій та пам’яті про боротьбу за незалежність.
Наймасштабніші урочистості відбулися у 2014 році – до 100-річного ювілею історичного походу, у заходах взяли участь і гості з інших країн. Так протягом десятиліть пам’ять про героїв минулого продовжує зберігатися у нащадках, адже йдеться не лише про сміливих захисників свого краю, а й про виховання патріотизму у молодого покоління.