Під землею у районі Кракова Нова Гута (Nowa Huta) десятиліттями зберігається одна з наймасштабніших оборонних програм комуністичної Польщі. Її зводили за державними планами, які мали підготувати країну до можливого воєнного конфлікту. За рішеннями, ухваленими у Варшаві, стояв страх перед новою світовою війною, а кожен новий житловий квартал мав стати частиною великої системи цивільної оборони.
З часом навколо цих споруд виникли легенди про таємниче підземне місто, нескінченні тунелі й бункери Нової Гути, здатні витримати атомний удар. Частина цих історій виявилася вигадкою, але реальні факти теж є. Політичні рішення Польської Народної Республіки перетворили Краків на один із головних центрів будівництва захисних споруд, пише krakowyes.eu. Найбільше таких об’єктів залишилося у Новій Гуті та районах Кроводжа (Krowodrza) і Домбє (Dąbie). Фактично саме Нова Гута стала своєрідною лабораторією, де будували захист на випадок Холодної війни.
Політичний курс на цивільну оборону
Холодна війна змінила не лише відносини між державами, а й вигляд польських міст. Поки світ стежив за протистоянням США та СРСР, у Варшаві готувалися до найгіршого сценарію. Держава почала створювати систему цивільної оборони, яка мала дати людям шанс пережити можливі авіанальоти та війну. Саме тоді майбутні сховища стали частиною державної політики.
Переламним моментом визначив 1951 рік, коли у Польській Народній Республіці ухвалили закон про Територіальну протиповітряну оборону (Terenowa Obrona Przeciwlotnicza, TOPL). У 1952 році Рада Міністрів ПНР визначила 72 міста, де мали з’явитися захисні споруди, і Краків увійшов до цього списку. Влада враховувала не лише кількість населення, а й промисловий потенціал, транспортне значення та ризик можливих ударів. Відтоді рішення про забудову міста дедалі частіше ухвалювали з огляду не лише на мирне життя, а й на можливу війну.
Нова Гута – центр підземної оборони
Нову Гуту формували як незвичайний житловий район. Для влади ПНР це був стратегічний об’єкт, який у разі війни ризикував перетворитися на важливу ціль. Саме тому сховища почали проєктувати одразу. Перше укриття відкрили у 1953 році під будівлею Районної національної ради на житловому масиві Згоди (os. Zgody).
Чому Нова Гута стала пріоритетом для будівництва сховищ:
- металургійний комбінат у районі залишався пріоритетною ціллю у разі війни;
- населення складали десятки тисяч працівників важливого для країни підприємства;
- Нова Гута формувалася як важливий промисловий і логістичний центр.
У 1953–1960 роках у районі встигли створити 250 сховищ. Більшість із них облаштували під житловими будинками, але деякі споруди розміщували окремо. Там сформували командні пункти, підземні шпиталі й технічні укриття.
Про те як ядерна загроза змінила правила будівництва
На початку 1950-х років сховища спочатку проєктували переважно як захист від авіабомбардувань. Але ситуація швидко змінилася. Якщо у 1951 році Сполучені Штати мали 438 ядерних боєголовок, а СРСР – лише 25, то вже у 1956 році США володіли 3692 боєголовками, СРСР – 426. До 1959 року ці цифри зросли до 12 298 і 1060 відповідно. Уряд Польщі дійшов висновку, що старих норм цивільної оборони вже замало.
Саме тому у 1956–1959 роках переглянули вимоги до захисних споруд. Вони мали не лише витримувати вибухи звичайних бомб, а й частково захищати людей від:
- ударної хвилі;
- світлового випромінювання;
- проникливої радіації.
Інженери посилили перекриття, змінили систему вентиляції та встановили нові фільтри, які очищували повітря від пилу й небезпечних домішок. Основний повітрозабірник перенесли до тунелю аварійного виходу, а перед фільтрами облаштували спеціальні камери, які знижували тиск повітря під час вибуху. Такі сховища не могли врятувати від прямого ядерного удару, але значно підвищували шанси пережити його наслідки.
Підземна мережа Нової Гути
За герметичними дверима ховалися зовсім різні приміщення. В одному сховищі мали рятувати поранених, в іншому – керувати містом, у третьому – перечікувати небезпеку. Зовні ці споруди майже не відрізнялися, але кожну проєктували під конкретне завдання.
Найвідоміші об’єкти Нової Гути:
- житловий масив Згоди (os. Zgody) 2 – перше сховище, збудоване у 1953 році;
- вулиця Уястек (Ujastek) – командний пункт під адміністративними будівлями комбінату;
- лікарня Стефана Жеромського (Szpital im. Stefana Żeromskiego) – підземний шпиталь площею 600 м²;
- кінотеатр “Світовід” (Światowid) – підземне сховище для працівників і відвідувачів.
Кожне сховище мало захистити людей у перші найважчі дні після можливого удару. Всередині передбачали запаси води, вентиляцію та аварійні виходи, щоб містяни могли протриматися якомога довше.
Легенда про підземне місто
Про схованки Нової Гути люди розповідали різне. Одні описували довжелезні тунелі між сховищами, інші – величезний потужний комплекс, де можна було перечекати ядерну війну. Насправді жодних доказів існування такої мережі немає.
Міфом було те, що:
- всі сховища з’єднували підземні тунелі;
- укриття могли витримати прямий ядерний вибух;
- під землею можна було жити роками.
Після 1959 року нові житлові будинки вже проєктували без сховищ. На випадок війни влада планувала будувати захисні щілини, кожна з яких мала вмістити близько 50 людей. Пізніше увагу зосередили на вже готових спорудах: у 1969–1979 роках підготували плани модернізації понад 40 сховищ. Це була остання потужна спроба пристосувати систему цивільної оборони до нових реалій.
Місце, де Холодна війна не завершилася
У Кракові є місце, де час ніби зупинився. У Новій Гуті можна спуститися у колишні сховища, які десятиліттями належали до таємних місць. Проєкт “Підземна Нова Гута” (Podziemna Nowa Huta), створений Музеєм Кракова (Muzeum Krakowa), повернув до життя ці простори. Там не будували нові декорації, а лише відновили те, що залишилося після епохи ПНР.
Під час екскурсії можна побачити:
- герметичні двері, які мали захистити людей;
- підземний шпиталь із медичними приміщеннями;
- системи вентиляції та фільтрації, розраховані на роботу в надзвичайних умовах;
- командні кімнати, де мали ухвалювати рішення у разі війни;
- автентичне обладнання, яке десятиліттями залишалося під землею.
Тут легко забути, що нагорі – місто XXI століття. Бетонні коридори, важкі металеві двері й збережені кімнати радянського зразка повертають у минуле. Саме тому у 2020-х роках “Підземна Нова Гута” стала одним із найцікавіших місць у Кракові для тих, хто хоче відчути настрої тих часів на власному досвіді.
Час, коли старі сховища знову стали важливими
Війна в Україні змусила Польщу згадали підземні приміщення, які колись будували через страх перед ядерною війною. Після 2022 року у країні почали перевіряти стан цих укриттів і визначати, скільки таких об’єктів реально можна використати. Пан Томаш Мєжва з фонду “Простір свободи”, який підтримує людей у кризових ситуаціях, дослідив стан багатьох краківських сховищ.
За його словами, далеко не всі з них завжди відповідають сучасним вимогам: бракує необхідного обладнання, захисту від радіоактивного зараження та інших умов, які у 2020-х роках висувають до повноцінних захисних споруд.
Спадщина бетону, яка потребує змін
Парадокс Кракова полягає у тому, що місто має сотні приміщень, створених для кризових ситуацій, але повернути їм колишню функцію нереально. Більшість таких місць давно стали звичайними підвалами, де зберігають речі мешканці будинків. І звільнити ці території для іншого використання проблематично.
Так, деякі бункери Нової Гути ще можуть стати тимчасовим укриттям від уламків, дронів чи обвалів, але не гарантують тривале комфортне перебування. Тому влада Польщі планує використовувати для захисту людей на випадок війни метро чи громадські об’єкти, про масову реактивацію мережі 1950-х років не йдеться. Хоча і крапку в цьому питанні, мабуть, ставити зарано.