В історії польських військово-повітряних сил його ім’я звучить гордо й впевнено – полковник Вацлав Кроль, один із 42-х повітряних асів Польщі, який залишив яскравий слід у хроніках неба війни. Його крила торкалися хмар над вересневою Польщею, Францією, Британією і навіть над далекими просторами Північної Африки. Кроль здійснив 286 бойових вильотів, знищив щонайменше 9 ворожих літаків та пошкодив 4, в офіційній таблиці польських асів посідав почесне 12-те місце. За цими цифрами – мужність, гіркий досвід втрат і непохитна віра у перемогу, пише krakowyes.eu.
Залізні крила Вацлава Кроля
Вацлав народився у 1915 році у скромній родині фермерів у Кракові. У 1926 році вступив до гімназії імені Юзефа Пілсудського у Сандомирі, а потім подав документи на курси планеристів в Устянові. Далі були служба в армії, кадетська піхотна школа в Ружані, і, зрештою, – навчання у легендарній авіаційній школі у Дембліні, яка відкрила небо багатьом майбутнім героям Другої світової війни.
15 жовтня 1937 року указом президента Польщі льотчика Кроля підвищили до звання лейтенанта, служити випало у 2-му авіаполку у Кракові. Приваблював юнака не вагомий заробіток льотчика-винищувача, а щира закоханість у небо. Це помітили старші офіцери, у червні 1939 року молодий пілот вже став заступником командира ескадрильї.
Вогонь у серці, небо в очах
Липень і серпень 1939 року проминули у тривожному очікуванні, ескадрилья Вацлава базувалася поблизу Велюня, пізніше – в Александровіцах. Пілоти мали злітати за тривогою, коли у повітрі з’являлися німецькі розвідники. Але ворог був хитрішим: щойно польські винищувачі досягали потрібної висоти, чужі літаки миттю зникали у небі. Але все змінилося 1 вересня 1939 року, коли почалася Друга світова війна. У цей день пілот Кроль атакував свій перший німецький розвідувальний “Henschel” і переміг.
Під час подальших вильотів над Цешинською Сілезією та Освенцимом Кроль намагався перехопити пікірувальні “Ju-87”, але вони виявилися надто швидкими. Пілот з гіркотою тоді усвідомив, що технічна перевага Люфтваффе не дозволяє реалізувати бойовий потенціал польської авіації. Потім отримав наказ приєднатися до 3-ї винищувальної ескадрильї на польовому летовищі в Іголомії.
Коли небо падало, він підіймався
Почалися важкі бої. Вперше підбили Вацлава у середині вересня поблизу села Клай. Пілот встиг катапультуватися. Спочатку селяни прийняли його за ворога, Кроль ледве уникнув самосуду – врятував військовий патруль. Ескадрилья відступала на схід. Коли командир загинув, Вацлав взяв на себе керування, вів підлеглих далі – до бригади переслідування. Але війна не залишила їм простору для маневру, 17 вересня отримав наказ перекинути льотчиків до Румунії у Чернівці. Там на летовищі їхні літаки забрали, а пілотів відправили до табору у Фокшані. Але Вацлав не схотів чекати.
Переодягнувшись у цивільне, утік, через румунські ліси, залізниці, порт Балчик на підводному човні “Агіос Ніколаос” дістався до Бейрута. 29 жовтня 1939 року польський пілот вже був у французькому Марселі. Кроля відправили спочатку до винищувальної школи у Монпельє, а у березні 1940 року зарахували до “Groupe de Chasse”. Бойові вильоти з аеродрому Люксей повторювали польський сценарій: сигнал тривоги – зліт – атака. Але тактика залишалася застарілою, а шанси на успіх – мізерними. Тільки у травні, коли Люфтваффе стали діяти агресивніше, Вацлав вже зміг воювати з ними майже на рівних. Однак у червні Франція капітулювала, і льотчику довелося знову шукати для себе нових напарників.
Пілот трьох фронтів
Вацлав вирішив податися до Британії. Таємно заправивши свій літак, без карт та компаса ризикнув перетнути Середземне море. Мав приземлитися під Касабланкою, натомість опинився за 500 кілометрів на сході. До Ліверпуля добирався потягом. У Британії Кроль приєднався до 302-ї ескадрильї “Познанська”. Бився хоробро і дуже шкодував, що не зміг долучитися до гарячих боїв за Британію, бо сильно травмував руку під час тренувань. Але у жовтні 1940 року знову повернувся у небо, демонстрував дива пілотажу, знищуючи “Мессершмітти” та “Юнкерси”.
Через рік здібного льотчика-винищувача перевели на посаду інструктора, щоб передавав досвід новачкам. Вацлав готував молодь для польотів на “Spitfire”. Але довго не витримав, знову попросився на фронт. Прохання задовольнили, у травні 1942 року Кроль був призначений командиром 316-ї ескадрильї “Варшавська”. Вже через кілька днів він збив над Гавром “Focke-Wulf”, ці літаки були вагомими супротивниками у небі. Потім знову була перерва, пілота перевели на диспетчерську роботу.
Крізь бурі й небо
На початку 1943 року Вацлав добровільно приєднався до Польської бойової команди, відомої як “Цирк Скальського”. Воював у Тунісі, збивав німецькі та італійські літаки. У липні 1943 року повернувся до Британії досвідченим бойовим пілотом, маючи за плечима бої, втрати та перемоги. Очолював різні підрозділи, дослужився до командувача 3-го польського винищувального авіакрила. У липні 1945 року його перекинули до окупованої Німеччини на чолі 131-го винищувального авіакрила в Альгорні. Там бойовому офіцеру довелося підписати один із найскладніших наказів у своєму житті – про розформування 131-го польського винищувального авіакрила.
Непотрібний герой
У жовтні 1947 року один із кращих льотчиків-винищувачів Польщі Вацлав Кроль повернувся на батьківщину. Але там його зовсім не чекали, бо держави, за яку він воював, вже не було. Пілота зустріла нова “народна” Польща, де не квапилися вітати ветеранів, які воювали на боці інших держав, хай навіть союзників. Комуністична влада влаштувала Кролю перевірку, яку той не пройшов.
Колишньому льотчику-винищувачу довелося погоджуватися на роботу у відділі продажів заводу паперових деталей у Єнджейові. Деякий час працював диспетчером у польських авіалініях “LOT”, але й звідти його звільнили – “за політичну неблагонадійність”. У сталінській Польщі Кроль часто міняв роботу, врешті решт, довелося погоджуватися на місце комірника в асоціації PAX. Колишній командир, інструктор, ас повітряних боїв видавав ключі від складу.
Друге повернення у небо
Жовтень 1956 року приніс не лише політичну відлигу, а й перші статті у пресі – про забутих героїв, які мовчки жили поруч. Згадали й про Вацлава Кроля. Зі збройних сил вивели радянських офіцерів, а натомість повернули багатьох вітчизняних ветеранів. Своїм другим днем народження Вацлав вважав 19 січня 1957 року, коли знову одягнув військовий мундир – цього разу офіцера ВПС Польської Народної Республіки. Його не цікавило, скільки заробляє льотчик-винищувач у нових умовах, прагнув лише літати.
Пана Кроля призначили інспектором навігаційної служби, згодом – інспектором техніки пілотування, навіть навчили керувати реактивними літаками. У 1965 році він отримав звання полковника. Але кар’єри не зробив і високих посад не обіймав, бо відмовився вступати до Польської об’єднаної робітничої партії, і система такого не пробачила. Тому у 1971 році тихо й непомітно пішов на заслужений відпочинок, тільки не як герой, а як скромний колишній пілот.
Слово як небо
Але бойовий офіцер прагнув розповісти про свої випробування Другої світової війни. У 1950-х роках написав спогади про Вересневу кампанію, їх одразу ж опублікували у “Wojskowy Przegląd Lotniczy”. Потім були статті у “Przekrój”, “Skrzydlata Polska”, “Wiraże”, “Wojskowy Przegląd Historyczny”, “Za Wolność i Lud”, “Żołnierz Wolności”. Матеріалами пана Кроля зачитувалися не лише поляки, бо він писав дуже цікаво та правдиво.
Потім дійшла черга й до написання книг. Перша збірка пана Вацлава “У Познанській ескадрильї” вийшла у 1966 році і стала початком довгої серії видань. Книги “131 w ataku”, “302 na start”, “306 na start”, “Front bez myśliwców”, “Dębliniacy z kodem PK” – ці та десятки інших видань добре знали польські авіалюбителі та історики. Книги Кроля виходили у серіях “Biblioteka Żółtego Tygrysa”, “Miniatury Lotnicze”, “Biblioteczka Skrzydlatej Polski” і мали великий попит.
Пам’ять про крила
За свої бойові заслуги Вацлав Кроль був нагороджений Срібним Хрестом ордена Virtuti Militari, чотирма Хрестами Доблесті та багатьма іншими відзнаками. Але найцінніший спадок він залишив на папері, в його книгах – не лише історія польської авіації, а й драма покоління, яке летіло на смерть заради ідеї, а після перемоги поверталося у порожнечу.
Славетний льотчик-винищувач Вацлав Кроль пішов із життя у червні 1991 року у Варшаві, його тихо й скромно поховали на військовому кладовищі на Повонзках (Powązkach). Цей герой був одним із когорти видатних пілотів, як і поляк Єжи Глувчевський – останній льотчик-винищувач Другої світової війни, який навічно піднявся у небо у 2020 році. Життя Вацлава Кроля – це історія про те, як із гімназиста з Кракова сформувався бойовий льотчик, полковник, який любив небо сильніше за землю. І хоча війна відібрала у нього країну, друзів, роки молодості, вона ж подарувала безсмертя – у серцях та спогадах краків’ян.