В роки Другої світової війни поляки зуміли продемонструвати неабиякий дух і жагу свободи. Так, попри те, що війська Третього Рейху доволі швидко окупували територію Польщі, люди не бажали коритися і віддавати свою свободу. Польське підпілля у ті роки було дуже активним. Практично у всіх куточках країни велося активне поширення друкованих видань з антинацистськими ідеями, подекуди відбувалися повстання, виникали збройні сутички з окупантами тощо, пише сайт krakowyes.eu.
Краків та Малопольське воєводство не були винятками у цій підпільній боротьбі. Однією з найяскравіших її сторінок стала операція Wiśnicz.
Що це була за подія, чому вона увійшла в історію Польщі та інші цікаві факти про операцію Wiśnicz читайте у матеріалі нижче.
Фільтраційний табір у місті Новий Вісьнич, або передумови для проведення операції
Захопивши територію воєводства, німці практично одразу ж взялися за створення фільтраційних таборів, щоб ловити всіх, хто не відповідав вимогам арійської диктатури. Таких таборів було створено чимало і на території Малопольського воєводства.
Один з таких таборів німці створили наприкінці 1945 року у місті Новий Вісьнич, що належить до Бохенського повіту. Його облаштували у стінах колишньої польської в’язниці, також раніше тут діяв монастир босих кармелітів. 1783 року австрійці перетворили монастирський комплекс на в’язницю, а німці не знайшли кращого місця в межах Нового Вісьнича, щоб реалізувати черговий воєнний злочин.
Фільтраційний табір в Новому Вісьничі став відправним місцем, де тимчасово утримували полонених, допитували їх, і де вирішували долю цих людей. Здебільшого після цього людей або страчували, або відправляли до концентраційних таборів, насамперед Освенцима.
Криваву роботу в таборі в Новому Вісьничі виконувало близько півтора десятка німців, що постійно проживали на території колишньої в’язниці. Також в таборі працювали поляки – мешканці самого міста та прилеглих сіл. Та не варто поспішати з висновками і вважати, що ці поляки, які працювали в таборі, були зрадниками свого народу.
Потужний удар польського підпілля
Впродовж кількох років фільтраційний табір в Новому Вісьничі визначав долі людей. Проте польське підпілля весь цей час не чекало на диво і активно готувалося до тощо, щоб завдати потужного удару по окупантах. Станом на 1944 рік Армія Крайова вже була настільки готовою до цього, що планувала атаку на табір.
Реалізувати такий план без надійних союзників було б малоймовірним. Тут воякам і знадобилися працівники табору, які стали їхніми інформаторами. Вони за можливості передавали важливу інформацію підпіллю, яке опрацьовувало отримані дані та відповідно до них формувало свої плани. Коли вони були вже практично готовими, вояки підпілля отримали несподіване повідомлення про те, що німці збираються перевезти в’язнів до табору Аушвіц 27 липня 1944 року. Така несподіванка змусила підпілля блискавично реагувати, щоб врятувати невинних людей. Було вирішено, що необхідно звільнити полонених в ніч з 26 на 27 липня.
Проведення операції
Складність реалізації такої операції важко переоцінити. Проведення ускладнювалося тим, що табір розташувався в доволі важкодоступному місці, а поблизу було не надто сприятливе сусідство. Справа в тому, що буквально за кількасот метрів від табору в приміщенні школи розташовувався підрозділ 33 батальйону СС, що був добре оснащений військовою технікою і міг завдати сильного удару повстанцям. Саме з цієї причини операцію проводив фактично один підрозділ Армії Крайової – інші просто не погоджувалися через надто високі ризики.
Що ж це був за героїчний підрозділ, який взявся рятувати людей в настільки ризикових умовах?
Операцію планував та реалізував диверсійний загін із 36 повстанців з 1 батальйону 12 піхотного полку Армії Крайової. Діяло воно під командуванням Юзефа Вєцеха – видатного польського борця за незалежність, партизана, офіцера Війська Польського та Армії Крайової. Саме цей чоловік у 1943 році організував піхотну кадетську школу на базі Łosoś, яку закінчили 16 членів Армії Крайової. Ці кадети і отримали своє бойове хрещення під час операції Wiśnicz.
Перед початком операції диверсанти перерізали телефонні кабелі, через що викликати будь-яку підмогу німці ніяк не могли. Опівночі солдати Армії Крайової стояли біля головних воріт, одягнені в мундири тюремників, хоча планувалося це на годину раніше, та виникла певна затримка. До воріт підійшов один солдат, який мав створити у німців хибне уявлення про нападників. Зрештою він і ввів в оману німецьку охорону, яка розгубилася, а тоді форсував ворота. Це відкрило повстанцям шлях до табору. Партизани увірвалися на гауптвахту, де швидко роззброїли німецький екіпаж – всього там були 1 офіцер і 9 охоронців.
Цікавий факт про захоплення табору: повстанцям вдалося реалізувати свої цілі без жодного пострілу. Вони нікого не вбивали, лише схопили нацистів та зв’язали їх, аби ті не могли опиратися.
Таким чином, їм вдалося захопити зброю та боєприпаси, а також знайти ключі від тюремного складу зброї. Її там було достатньо, тож партизани забрали зброю та передали частину полоненим табору
Успішне завершення операції
Після захоплення в’язниці повстанці відкрили камери та звільнили 128 політв’язнів. Звільняли не всіх – партизани були дуже обережними та розсудливими. Наприклад, кримінальних ув’язнених, які потрапили у в’язницю через загальні злочини, залишали в камерах. Це робили для того, щоб вони не вчиняли злочини на волі, а також щоб уникнути видачі учасників акції за гроші.
Тих, кого вдалося врятувати з табору, партизани вивозили в навколишні ліси, де їх ділили на групи і розміщували в найближчих приміщеннях Армії Крайової. Повстанці нікого не переконували і не агітували, однак деякі з визволених в’язнів висловили готовність приєднатися до Армії Крайової. Ці люди хотіли таким чином віддячити своїм рятівникам і теж зробити свій внесок у боротьбі з окупантами.
Через деякий час на учасників повстання і на звичайних мирних людей з навколишніх територій чекала помста за акцію Wiśnicz. Наприкінці жовтня 1944 року окупаційна влада провела масштабну пацифікацію польських сіл. В цьому брали участь військові та поліцейські, які погодилися співпрацювати з ворогом. В ході пацифікації чимало людей розстріляли та відправили в концентраційні табори.
Попри такий сумний фінал і криваву помсту німецьких окупантів, операція Wiśnicz назавжди залишилася в історії Польщі. До того ж, це була унікальна акція протесту, в ході якої не загинув абсолютно ніхто – ані злочинці-окупанти, ані представники повстанського підрозділу Армії Крайової.
На згадку про цю подію на у місті Новий Вісьнич встановлено меморіальну дошку на території тієї легендарної в’язниці. А учасники повстанської акції стали справжніми легендами для сучасників, що мешкають у невеликому містечку. Також тут проводять урочисті церемонії з нагоди вшанування повстанців – традиційно на такій події виступає мер, збираються військові та покладають квіти.