Після завершення Другої світової війни для мешканців польських міст почався новий етап історії. Безтурботне життя не повернулося наступного дня чи навіть року, адже чекала кропітка і тривала праця з відновлення нормального життя в Кракові, пише сайт krakowyes.eu.
Незважаючи на те, що Краків постраждав не так сильно під час Другої світової війни, як польська столиця, однак воєнних злочинів нацисти скоїли тут чимало. Поруйновані долі, забрані людські життя та знищена культура – такими були наслідки для міста від діяльності німецьких злочинців.
Як відновлювалося місто, що тут відбувалося у перші повоєнні роки та інші цікаві факти з історії повоєнного Кракова – читайте у матеріалі нижче.
Зміна однієї окупаційної влади на іншу
7 січня 1945 ознаменувало початок цілковитого звільнення Кракова від німецьких загарбників. Саме в цей день нацистський генерал-губернатор назавжди покинув місто, забравши з собою цінні архіви, твори мистецтва та цілі книгозбірні. Проте воєнний злочинець залишив по собі те, чого ніяк не міг відібрати: пам’ять про численні вбивства, катування та руйнування залишилася в краків’ян на багато наступних поколінь.
На зміну німецьким окупантам до міста прийшла радянська влада. Друга світова війна все ще тривала, тож у Кракові було встановлено радянську військову комендатуру. Нові очільники міста встановили правила життя, видали наказ здати зброю, боєприпаси, радіостанції. Також радянська військова влада наказала прописати всіх чоловіків, запровадити комендантську годину, зруйнувати оборонні споруди, які звели німці.
Попри те, що краків’яни були вдячними радянській армії за звільнення міста від нацистського панування, вони згодом почали розуміти, що відбулася лише зміна окупаційної влади. Дуже швидко вулицями Кракова замайоріли радянські прапори, портрети Сталіна та інших можновладців. Чимало історичних джерел свідчать про те, що Червона армія продовжила руйнівну політику нацистів – вона ґвалтувала, грабувала, вбивала та переслідувала всіх, хто не підкорявся.
Через деякий час в Кракові сформувалася і польська адміністрація – звісно, комуністична. Вони мали на меті лише політичні цілі і мало переймалися тим, щоб налагоджувати нормальне мирне життя звичайних людей. Та, попри байдужість комуністів, місто поступово відновлювалось.
Демографічна ситуація в Кракові у повоєнні роки
Дивний факт про Краків, який може здивувати наших читачів: це єдине польське місто, де кількість жителів, незважаючи на винищення євреїв, зросла. Цьому посприяло те, що у 1941 влада розширила адміністративні кордони Кракова, завдяки чому кількість жителів збільшилась на близько 70 тисяч.
Разом з тим, у воєнний час відбувалися постійні переміщення людей. В Кракові було чимало біженців, зокрема з Варшави та Великопольщі, Лодзі та Помор’я. Весною 1945 року також до міста почали повертатися краків’яни, які перебували в німецьких концтаборах, військовополонені. До міста їхали поляки та євреї з радянського союзу, з інших куточків світу – люди поверталися до свого дому, до рідного Кракова.
Статистика населення міста після деокупації говорить про те, що загалом тут мешкало близько 400-450 тисяч осіб.
Відновлення інфраструктури Кракова
Коли почали повертатися люди до Кракова і населення стрімко зростало, потрібно було налагоджувати інфраструктуру. Робота підприємств, дороги, відновлення зруйнованих громадських та житлових будівель, відновлення зв’язку – все це було чи не найголовнішим завданням, що стояло перед містянами після деокупації.
Все відбувалося поступово, крок за кроком. Вже в січні 1945 року в Кракові відновила свою роботу поштова служба, одне за одним почали відкриватися міські поштові відділення.
Наступного дня запустили перший потяг, що відправлявся від станції в Плашові до Велічки. Залізнична інфраструктура, варто зауважити, відновлювалася дуже швидкими темпами, і тут немає чому дивуватися – залізничні сполучення активно використовували німці у своїх цілях, тому їх вони всіляко підтримували та поліпшували, хоч і після залишення польських міст чимало залізничних шляхів пошкодили.
Дещо складніше було з громадським транспортом в Кракові. Подекуди міські дороги були поруйновані, знищені трамвайні шляхи, тому на це потрібно було дещо більше часу. Та зрештою вже 17 лютого 1945 року трамваї знову курсували вулицями Кракова, щоправда, не всюди, адже німецькі загарбники знищили деякі мости, коли відступали, відтак трамвайне сполучення між Краковом та Подгуже було ще неможливим. Дещо швидше почали їздити кінні екіпажі, велосипеди та автомобілі. Що стосується автобусів, то вони були дуже нечисленними у перші повоєнні місяці.
Попри те, що транспортна система міста, незважаючи на всі нюанси та супутні проблеми, відновлювалася досить швидкими темпами, краків’яни ще деякий час остерігалися їздити трамваями чи автобусами. Справа в тому, що у повоєнному місті злочинність була на дуже високому рівні. Тривалий період беззаконня було справжнім святом для любителів поживитися на людському горі, а коли місто лише оговтувалося від пережитого жаху війни, то не все вдавалося контролювати повністю. Бандитів було вдосталь, а особливо часто вони чинили свої злочини саме у громадському транспорті.
Відновлення роботи підприємств
Коли була сяк-так відновлена транспортна система і поштовий зв’язок, можна було відчиняти фабрики, заводи та інші підприємства, без яких повноцінне життя міста було неможливим. Ситуація була доволі скрутною, адже німці, покидаючи Краків, чимало заводів спустошили. Вони вивозили буквально все, що можна було, починаючи від цінної продукції і технічного обладнання. Ніде правди діти – і самі робітники фабрик, змучені бідністю, часто розкрадали техніку. Тож у ці часи почали виникати громадські служби, які виконували функції захисту суспільної та державної власності. Вони формувалися з чиновників, студентів, освітян та небайдужих активістів.
Одним з перших в Кракові запрацював газовий завод, за ним – водогін, каналізаційні системи та електростанція. Проте спершу місто зіткнулося з великою проблемою дефіциту. Бракувало всього – газу, електроенергії, водопостачання було нестабільним. У найближчі повоєнні роки доводилося терпіти і нарощувати колишні потужності крок за кроком.
Машинобудування в країні відновлювалося також поступово і в умовах постійного дефіциту. В Кракові виникла ситуація, коли бракувало, здавалося, елементарних речей – техніки для прибирання та вивозу відходів. Двірники хоч і працювали, однак їм бракувало техніки, тож через це вони не надто ефективно виконували свою роботу. Деякий час над містом нависала навіть цілком реальна загроза епідемій через це.
Таким чином, місто відновлювалося після війни поступово, крок за кроком. Варто згадати і те, що паралельно з усіма переліченими позиціями в Кракові також відроджувалося мистецтво та культура – відкривалися театри, відновила свою роботу філармонія, працювали виставкові зали. Інтелігенція швидкими темпами наповнювала життя в місті духовністю та красою, що сприяло цілковитому відродженню Кракова після Другої світової війни.