У кожній країні є свої герої, чиї вчинки викликають повагу та захоплення, однак їхні імена не відомі широкому загалу. У польському Кракові таких набереться чимало, серед них – Маріан Бомба (Marian Bomba), сміливий вояк, який з юності воював у складі Польських легіонів. Коли до міста увійшли нацисти, він одразу ж став одним із найактивніших учасників підпілля, а після завершення Другої світової війни долучився до боротьби з комуністичним режимом, пише krakowyes.eu.
Хлопець із залізним серцем
Маріан Бомба народився у серпні 1897 року у Кракові – місті, яке згодом стало ареною його боротьби, праці та надій. Закінчив початкову школу, ремісниче училище, три роки навчався у столярній майстерні. У 1916 році здобув фаховий атестат й одразу ж записався до Польського легіону, хоча лише відзначив 19-й день народження.
На фронті опинився без ілюзій, але з вірою у справедливість своєї боротьби. Війна в окопах призвела до хвороби нирок, яка потім допікала вояку все життя. Після кризи присяги, Маріана як підданого Австро-Угорщини, мобілізували до цісарської армії, але на італійський фронт він не потрапив, бо комісія визнала непридатним. До Кракова повернувся інвалідом, але сповнений ентузіазму продовжувати боротьбу.
Війна без кінця
Восени 1918 року, коли Польща відновлювала незалежність, Маріан Бомба вже був у лавах Польської соціалістичної партії. І коли генерал Болеслав Роя закликав захищати Перемишль, він не вагався. Разом із першим ешелоном добровольців – 400 осіб та чотири гармати – 9 листопада він рушив на схід. Через два дні вже брав участь у вуличних боях за місто, за відвагу був нагороджений Зіркою Перемишля.
Та на цьому боротьба хороброго вояка не завершилася, 19 листопада він разом з іншими вирушив на допомогу Львову. Пізніше, вже у складі 20-го піхотного полку, бився з кіннотою Семена Будьонного. Його підвищили до сержанта зв’язку, але у 1921 році хвороба, яка почалася в окопах, змусила залишити військову службу. Маріан вже офіційно отримав статус інваліда війни й демобілізувався.
У тіні прапорів і влади
Повернувшись до Кракова, вояк Бомба знайшов собі місце в іншій роботі. Працював теслею, але водночас залишався громадським активістом, у 1925 році став членом Центральної спілки робітників хімічної промисловості, Згодом очолив осередки партії у кількох районах міста. Така активність не сподобалася представникам влади, у 1930 році Маріана заарештували за участь у лівій політичній коаліції “Центролев”. Незабаром випустили, але відібрали ліцензію на корчму у Зелькові, що перекреслило всі його плани створити осередок селянської самооборони. Однак Бомба не підкорився.
Він влаштувався на фабрику “Манне”, потім працював на “Сушард”, “Кабель” та “Сольвей»”, і всюди гуртував навколо себе робітників. Був активним членом Товариства робітничого університету, з 1935 року очолив спортивний клуб “Плашовянка”, який виховував спортивну молодь та проводив освітні кампанії серед знедолених. Також увійшов до наглядової ради житлового кооперативу, який допомагав робітникам отримати гідне житло.
Незручний герой
Сімейна легенда зберегла епізод, який краще за будь-які нагороди характеризував цю суперечливу, але незламну людину. Коли в адміністративних кабінетах розглядали документи щодо його нагородження Хрестом Незалежності, один із чиновників відкинув пропозицію, пояснюючи своє рішення тим, що “цей соціаліст не заслуговує на Хрест”. Проте керівник такий крок не підтримав, навів залізний аргумент: соціаліст чи ні, а пан Бомба воював у легіонах разом із Пілсудським, тоді як інші грілися в тилу. Розповідали, ніби Маріана тоді нагородили, але в офіційних реєстрах його прізвище не з’явилося.
У 1935 році Бомба знову опинився за ґратами – за активну політичну діяльність. Цей арешт позбавив його можливості взяти участь у виборах до міської ради. Але й поза урядовими кабінетами він залишався голосом народу: у березні 1936 року був серед учасників масових робітничих демонстрацій у Кракові, які переросли у вуличні сутички. У 1937 році підтримував страйк організації “Солідарність”, долучившись до протесту сільських робітників і селян. Навесні 1939 року організував допомогу біженцям із Чехословаччини, які шукали захисту у Кракові. Його останній передвоєнний арешт стався в липні 1939 року, причиною якого стала промова колишнього легіонера на святі кооперативного руху у Лімановій. Маріана Бомбу звинуватили в ослабленні духу нації” та відправили до в’язниці у Новому Сончі. Однак згодом суд його повністю виправдав.
Зброя та віра
Коли почалася Друга світова війна, колишнього вояка до війська не мобілізували, але він самотужки вирушив на схід, щоб приєднатися до лав армії. Діставшись Ковеля, почув про вторгнення й повернувся до Кракова, де бачив свій другий фронт. У перші місяці окупації Бомба став одним із засновників краківського підпілля й створив робітничу міліцію. Пізніше очолив Краківсько-Сілезько-Жешувський округ Народної гвардії ППС, у підпіллі його знали під псевдонімами “Юрек” та “Роман”.
У листопаді 1939 року взяв на себе організацію військових справ у районному комітеті. Бомба не лише керував, а й особисто брав участь у багатьох акціях. Про нього розповідали, що цей чоловік мав лише одну віру – у себе та свою зброю. Пан Маріан створював розвідувальні мережі, координував роботу радистів, які таємно слухали інформацію з фронтів, організовував друк та поширення листівок, збройні протести в окупованому Кракові. До нього зверталися, якщо були потрібні фальшиві документи та залізничні квитки для зв’язкових.
На своїй війні
Колишній легіонер не залишався осторонь і від проведення диверсій. Саме він налагодив серію втеч з Освенцима, за що Маріану дякували сотні людей. Згодом налагодив зв’язок із радянською розвідкою, допомагав переховувати їхні радіостанції, отриману інформацію передавав до інших країн Європи. Активно допомагав єврейському підпіллю, приєднавшись до краківської організації “Жегота”. У травні 1943 року на сміливого підпільника нацисти влаштували засідку на вулиці Бжозова. Почалася перестрілка, Маріана поранили, але він зумів втекти. Навіть під час лікування у таємному шпиталі рвався до справи, і ледь ставши на ноги, очолив семитижневий рейд бійців Гвардії Людової у районі Нового Тарга.
На початку 1945 року Бомба подався до партизанів, які переховувалися на Бабій Гурі. Коли у січні радянські війська звільнили Краків та встановили нові порядки, намагався організувати спротив новим окупантам. Але дуже швидко зрозумів, що у цій боротьбі не має шансів і добровільно пішов до органів “народного уряду”. Однак за старою військовою звичкою заховав у таємному місці 2 ящики з пістолетами, а своїм підпільникам наказав здавати лише пошкоджену зброю. Сподівався, що схованка стане у пригоді у майбутній боротьбі, але склалося інакше.
Патріот поза системою
Після завершення війни пан Бомба планував продовжити громадську діяльність, але йому вже цього не дозволили. Новій владі не потрібні були такі активісти. У червні 1945 року Маріана знову заарештували, цього разу вже представники комуністичного уряду, вдома знайшли антиурядові листівки. Після кількох місяців допитів він таки підписав угоду про припинення “ворожої діяльності” і вийшов на волю.
Восени того ж року пан Бомба влаштувався на роботу на фабрику “Сольвей”. Однак управління безпеки не дало йому спокій як підозрюваному у саботажі співпраці з комуністами. У червні 1947 року колишнього легіонера знову заарештували, тривалий час утримували в ізоляторі, потім – у варшавській в’язниці на Мокотові. Ув’язнення тривало 1,5 року, його звільнили лише у квітні 1949-го. Така пляма у біографії стала на заваді до участі в роботі політичних партій. Реабілітували пана Бомбу лише у 1956 році, надали право повернутися до партійної роботи, але він вже не бажав мати нічого спільного з політичними організаціями.
Без права на героїзм
У січні 1960 року представники комуністичної влади спробували залучити героїчного підпільника до ідеологічної роботи, але той категорично відмовився. Спробою прихилити на свій бік стала нагорода від тодішнього прем’єра Юзефа Циранкевича – Грюнвальдський хрест. Вручення мало відбутися на церемонії у Словацькому театрі. Пан Бомба знову відмовився, але йому пригрозили, що інакше не отримають відзнак інші учасники підпілля в окупованому Кракові. Колишній легіонер поступився, мовчки взяв нагороду й одразу ж пішов із театру.
Можливо, цей демарш йому теж не вибачили б, але через 3 місяці після церемонії нагородження Маріан Бомба пішов із життя. Далася взнаки давня хвороба нирок. Героя Кракова поховали на Алеї Заслужених Раковицького цвинтаря. Його життя можна назвати історією безкомпромісної боротьби не за визнання, а за гідність, за право залишатися собою. На жаль, ім’я захисника вільної Польщі Маріана Бомби знають лише історики, а широкому загалу воно не відоме. І цю хибу, на думку дослідників, варто було б виправити.