У 1949 році біля Кракова почали будувати місто, яке мало стати гордістю комуністичної Польщі. На полях виростала Нова Гута (Nowa Huta) – район для десятків тисяч робітників металургійного комбінату імені Леніна (Huta im. Lenina). Туди приїздили працівники з усієї країни, і нова влада розраховувала, що гарні умови праці та житло змусять людей змінити й погляди, пише krakowyes.eu.
Та робітниче місто не стало таким, як планували комуністи. Містяни зберігали католицьку віру й польські патріотичні традиції, а спроби витіснити релігію з громадського життя викликали бурхливий спротив. Поступово Нова Гута, яку будували як доказ сили комуністичної системи, перетворилася на один із центрів боротьби проти неї.
Оборона хреста у Новій Гуті
У квітні 1960 року ксьондз Сатора отримав письмову вимогу прибрати хрест із площі, де мешканці Нової Гути хотіли збудувати костел. Влада вирішила віддати ділянку під школу в межах програми “Тисяча шкіл на тисячоліття Польської держави” (Tysiąc szkół na Tysiąclecie Państwa Polskiego).
Але коли вранці партійні робітники прийшли знімати хрест, першими на захист святині стали жінки, які йшли по молоко. Вони кричали, кидали грудки землі й кликали на допомогу чоловіків. Хрест вдалося захистити, а протягом дня біля нього зібралося понад 4000 містян, які молилися, співали релігійних пісень і вимагали дозвіл на власний костел.
Як міліція придушувала протест у Новій Гуті?
Ще вранці міліція спробувала розігнати натовп, але марно. Вдень протистояння загострилося, а увечері міська влада вимкнула освітлення у районі й зупинила транспортне сполучення з Краковом. Сутички тривали до 03:00 ночі 28 квітня. За офіційними документами, понад 180 міліціонерів було поранено.
Після придушення протесту представники влади затримали майже 500 учасників спротиву:
- 147 заарештували;
- 87 засудили до ув’язнення до 5 років;
- інших звільнили з роботи.
Крім того, міська влада конфіскувала 2 мільйони злотих, зібраних на будівництво костелу. Проте це протистояння довело, що мешканці Нової Гути не збираються коритися.
Про те як робітники Нової Гути кинули виклик комуністичній владі
Наступна хвиля спротиву стартувала вже на початку 1980-х років. Коли у ніч із 12 на 13 грудня 1981 року генерал Войцех Ярузельський (Wojciech Jaruzelski) запровадив воєнний стан у Польщі, працівники комбінату Нової Гути відповіли страйком. Долучилося від 7 000 до 15 000 заводчан. На підприємстві створили Комісію робітників-металургів (Komisja Robotnicza Hutników), яка об’єднала 34 000 працівників комбінату.
До складу комісії увійшли активісти:
- Мечислав Гіль (Mieczysław Gil);
- Станіслав Хандзлік (Stanisław Handzlik);
- Ян Цесельський (Jan Ciesielski);
- Едвард Новак (Edward Nowak);
- Владислав Келян (Władysław Kielian);
- Болеслав Козловський (Bolesław Kozłowski).
У ніч із 15 на 16 грудня міська влада кинула на протестувальників міліцію, солдатів і танки, які прорвали огорожу біля головної брами заводу. Страйк придушили, майже 300 учасників затримали, а представників незалежної профспілки “Солідарність” почали переслідувати.
Підпільні структури Нової Гути: як “Солідарність” продовжила боротьбу
Після придушення страйку у грудні 1981 року активісти Нової Гути перейшли на підпільну роботу. У лютому 1982 року на вальцювальному стані створили Комітет порятунку “Солідарності” (Komitet Ocalenia Solidarności). 30 квітня активісти організували мовчазний марш: кілька тисяч робітників пройшли від головної брами комбінату до Центральної площі, тримаючи руки у формі літери V – символу перемоги. Попри присутність представників влади, учасники змогли провести акцію.
Серед засновників організації були:
- Станіслав Малара (Stanisław Malara);
- Чеслав Тондира (Czesław Tondyra);
- Єжи Осталовський (Jerzy Ostałowski);
- Казімєж Лапчинський (Kazimierz Łapczyński).
У серпні 1982 року сформувалася ще одна підпільна організація під назвою “Грот” (Grot) на честь генерала Стефана Ровецького. Її створення пов’язують із Мацеєм Махом (Maciej Mach), Войцехом Даніелем (Wojciech Daniel) і Збігнєвом Кубяком (Zbigniew Kubiak). А підтримував активістів ксьондз Владислав Пальмовський (Władysław Palmowski) з церкви Матері Божої Королеви Польщі (Kościół Matki Bożej Królowej Polski), відомої як “Арка Пана” (Arka Pana). У вересні того ж року підпільники створили ще й Таємну комісію робітників-металургів (Tajna Komisja Robotnicza Hutników).
Про те як підпілля Нової Гути обходило заборони комуністичної влади
Після арештів і придушення спротиву активісти Нової Гути змінили тактику: замість великих страйків створили мережу, яку владі було складніше знищити. Таємна комісія робітників-металургів поширювала незалежні газети “Гутник” (Hutnik) і “Солідарність металургів” (Solidarność Hutników). Щомісяця 13-го числа робітники проходили маршем від брами комбінату або Центральної площі, щоб нагадати владі: підпілля нікуди не зникло. Не забували активісти й про допомогу тим, кого звільнили з роботи або заарештували.
У 1983 році при костелі Матері Божої Ченстоховської створили фонд, який допомагав таким містянам:
- оплачував штрафи;
- підтримував грошима їхні родини;
- забезпечував безплатні консультації юристів.
До цієї мережі долучалися активісти з різних підприємств Нової Гути. При костелі Максиміліана Кольбе ксьондз Казімєж Янчаж (Kazimierz Jancarz) організував Християнський робітничий університет, де проводили лекції та зустрічі для робітників. А ще там діяли душпастирські осередки, де люди могли спілкуватися зі священниками. Так спротив у робітничому районі перетворився на потужну мережу, яка допомагала краків’янам триматися попри переслідування.
Богдан Влосік: вбивство, яке сколихнуло Нову Гуту
13 жовтня 1982 року робітник Богдан Влосік (Bogdan Włosik) повертався додому після маршу проти заборони “Солідарності”. Двадцятирічний електрик металургійного комбінату вже брав участь у страйку 1981 року, поширював підпільні листівки. Того дня він йшов на месу до “Арка Пана”, коли біля костелу юнака застрелив капітан служби безпеки Анджей Августин (Andrzej Augustyn).
Постріл виявився смертельним, Богдан помер у військовому шпиталі. Офіційна версія влади пояснила постріл як “дії у стані необхідної оборони”, хоча насправді Влосік не брав участі у сутичках у момент пострілу.
Через кілька днів майже 20 000 містян зібралися на похорон юнака, що вилилося у велику маніфестацію проти влади. Влосік був не єдиним загиблим учасником спротиву у регіоні: до скасування воєнного стану у липні 1983 року загинули 3 людей, сотні поляків були арештовані та інтерновані. Вбивство Богдана стало однією з подій, коли боротьба Нової Гути вийшла з підпілля. У 2019 році Влосіка посмертно нагородили Хрестом Свободи і Солідарності.
Як страйк у Новій Гуті повернув “Солідарність” до боротьби
У лютому 1988 року у Польщі різко подорожчали продукти й бензин. Робітникам металургійного комбінату імені Леніна у Новій Гуті зарплати не вистачало на звичні витрати. У квітні терпець урвався, і 26 квітня робітник Анджей Шевчувянець (Andrzej Szewczuwianiec) зупинив кран і закликав колег страйкувати. Він не був учасником підпільної “Солідарності”, але до нього приєдналася більшість колег.
Спочатку робітники вимагали підвищення зарплат і компенсації за подорожчання. Для підпільної “Солідарності” цей страйк став нагодою повернутися до відкритої боротьби. Її керівники висунули вимоги:
- легалізувати профспілку;
- повернути на роботу звільнених опозиціонерів;
- підвищити компенсації вчителям, медикам і пенсіонерам.
Так боротьба за зарплати переросла у протест проти комуністичної влади, яка забороняла незалежний робітничий рух. 5 травня на комбінат увірвалися загони міліції спеціального призначення ZOMO та антитерористи, які силою придушили спротив. Але підпілля Нової Гути вистояло: за кілька місяців нова хвиля страйків охопила Польщу й змусила владу почати переговори з опозицією.
Нова Гута після комунізму: як зберегли пам’ять про підпілля
У Новій Гуті не забули про ті події. Там налічується 26 пам’ятників, меморіальних таблиць і пам’ятних знаків, пов’язаних із діяльністю “Солідарності” у 1980–1989 роках. Один із найпомітніших – пам’ятник із написом “Будь вірним, йди” (Bądź wierny, idź). Сталева літера V символізує перемогу, а таблички на монументі нагадують про важливі події боротьби з комуністичною владою. Пам’ятник відкрили у 1999 році біля вальцьової Згнітач (Zgniatacz), де відбувалися страйки, а у 2005 році перенесли до скверу будівельників Нової Гути біля Центральної площі.
Пам’ять не обмежується каменем і металом:
- щороку у жовтні проходить Меморіальний біг імені Богдана Влосіка, учасники потім покладають квіти до пам’ятника молодому робітникові;
- у музеї Нової Гути виставки розповідають про страйки, підпільну пресу та повсякденне життя у ті роки;
- діє постійна експозиція “Комбінат страйкує” (Huta stanęła), присвячена страйку 1988 року.
Так події, про які колись містяни розповідали один одному потайки, увійшли до історії району. У Новій Гуті залишилися не лише місця, де люди виступали проти режиму, а й пам’ять про те, заради чого вони ризикували роботою, свободою та життям.