У другій половині XIX століття Краків у складі Австрійської імперії перетворили на місто з потужною обороною. Краківська фортеця охоплювала його кільцем укріплень, а всередині зводили казарми та військові шпиталі. Вояки отримувала дедалі більше прав розпоряджатися землею міста, пише krakowyes.eu.
Для австрійської армії Краків був важливим оборонним пунктом на шляху до кордонів Російської імперії. Але те, що мало захищати під час війни, створювало проблеми для містян. Боротьба за право самостійно визначати планування та забудову стала одним із головних конфліктів між краківською владою та австрійською армією.
Три кільця оборони: як фортеця підпорядкувала територію Кракова
Австрійська армія розміщувала укріплення на пагорбах і біля важливих шляхів, формуючи три кільця оборони: внутрішнє з Вавелем як цитаделлю, середнє та зовнішнє. Система охоплювала не лише історичний центр, а й віддалені передмістя, де офіцери теж розташовували оборонні об’єкти.
Фортецю розбудовували у кілька етапів:
- 1854 рік – завершили зіодити форт “Костюшко” (Fort Kościuszko) біля однойменного кургану;
- 1854–1857 роки – облаштували близько 30 польових укріплень;
- 1862 рік – збудували артилерійське укріплення Лунета Гжегожецька (Luneta Grzegórzecka);
- 1872–1886 роки – спорудили нові артилерійські форти;
- 1894–1899 роки – звели 17 панцирних фортів.
Укріплення оточували Краків широким кільцем: у XIX столітті налічувалося понад 120 фортів та інших оборонних споруд, а за деякими підрахунками – 176. Вся лінія оборони розтягнулася на 60 кілометрів. Це була не одна стіна навколо міста, а потужна мережа укріплень, доріг і військових позицій, яка змінювала вигляд Кракова та його околиць.
Військові дороги та форти: як армія впливала на міське планування
Щоб швидко перекидати війська, гармати й продукти між фортами, австрійська армія проклала навколо Кракова понад 300 кілометрів військових доріг. Деякі з цих маршрутів можна впізнати на мапі міста й у XXI столітті.
Бо вони стали основою вулиць:
- Любич (Lubicz);
- Могільська (Mogilska);
- Старовішльна (Starowiślna);
- Велицька (Wielicka).
Тож, гуляючи Краковом, реально мандрувати шляхами, якими колись рухалися військові колони. Ці дороги прокладали для армії, а зручність мешканців найчастіше ігнорували взагалі. Набагато складніше тоді було тим, хто хотів звести будинок біля форту. У спеціальних зонах будівництво могли заборонити або дозволити лише за суворими вимогами. А у разі війни власника навіть змушували знести споруду власним коштом, без компенсацій.
Комендант важливіший за мера: хто керував Краковом?
За часів панування Австро-Угорщини мер міста не завжди міг вирішувати, де прокласти дорогу чи поставити будинок. Якщо проєкт заважав обороні, останнє слово залишалося за вояками.
Саме вони:
- встановлювали вимоги до доріг;
- могли зупинити міську забудову;
- змушували міську владу витрачати гроші на оборонні споруди.
Щоб повернути землю, місту іноді доводилося її викуповувати. Такі умови не влаштовували краків’ян. Мер Кракова Юзеф Дітль (Józef Dietl), який обіймав посаду в 1866–1874 роках, виступав проти подальшого розростання фортеці. Однак у міській раді не було єдності: частина радників мала вигоду від армійських замовлень, тому послаблювати військовий вплив погоджувалися не всі.
Казарми, шпиталі й порохові склади: як армія зайняла міські будівлі
На Вавелі, де колись жили польські королі, австрійські вояки влаштували цитадель. Замість дерев і виноградників з’явилися плац, шпиталь і військові дороги, а у Сандомирській вежі зберігали порох. Дістатися до замкового комплексу можна було тільки військовими шляхами з вулиць Бернардинської (Bernardyńska) та Канонічої (Kanonicza). Для армії це була зручна позиція, а для Кракова – знущання з головної історичної пам’ятки міста.
Військові споруди розміщувалися й в інших районах Кракова:
- казарми імператора Франца Йосифа (Koszary Franciszka Józefa) на вулиці Райській (Rajska):
- казарми ерцгерцога Рудольфа (Koszary Arcyksięcia Rudolfa) на вулиці Варшавській (Warszawska);
- піхотні казарми на вулиці Семирадського (Semiradzkiego);
- артилерійські комплекси на Могильській (Mogilska) і Раковицькій (Rakowicka) вулицях;
- гарнізонний шпиталь на вулиці Вроцлавській (Wrocławska):
Неподалік розташовувалися численні пекарні, млини, кузні, ремонтні майстерні та склади, які забезпечували потреби війська. Повернути Вавель місту виявилося непросто. Армія не збиралася звільняти стратегічно важливу територію, доки не отримала відповідну заміну. Тому Краків погодився долучитися до фінансування артилерійських комплексів на Могильській і Раковицькій вулицях. Переговори завершилися у 1905 році, але військові залишали замок поступово – протягом наступних 6 років. Навіть щоб повернути королівську резиденцію, міській владі довелося домовлятися та витрачати бюджетні кошти.
Мер Юліуш Лео проти військових обмежень: як Краків почав розширюватися
На початку XX століття місту королів стало затісно у старих адміністративних межах. Тодішній мер міста Юліуш Лео (Juliusz Leo) планував приєднати передмістя, облаштувати захист від повеней, розвивати порт і канал та впорядкувати міські фінанси. Для цього потрібні були нові території, а розширюватися в умовах військових обмежень було непросто. Але пощастило домовитися з вояками, і у вересні 1907 року міська рада схвалила план мера.
Місто розросталося у кілька етапів:
- 1911 рік – до Кракова приєднали поселення Людвінув (Ludwinów), Домб’я (Dąbie), Бесще (Beszcze) та Глембінув (Głębinów);
- 1912 рік – додали Плашув (Płaszów);
- 1915 рік – до складу міста увійшло Подгуже (Podgórze).
Після цих змін Кракова вже налічував майже 47 квадратних кілометрів, а містян набиралося 183 000. На мапі з’явилися нові райони, а міська влада отримала більше можливостей планувати дороги та забудову за межами старого центру. Для мера Юліуша Лео це розширення було не просто зміною меж, воно давало Кракову територію для розвитку, який раніше доводилося узгоджувати з потребами фортеці.
Краківська фортеця у 1914 році та її роль для міста
У вересні 1914 року почалися тривожні приготування до Першої світової війни. Військова влада евакуювала частину населення, а там, хто залишився у місті, наказали запастися продуктами на 3 місяці. За фортечними укріпленнями чекала на наказ величезна артилерія – понад 900 гармат, серед яких були важкі мортири “Шкода” (Škoda) . Австрійська імперія десятиліттями вкладала кошти в оборону Кракова, і восени 1914 року ця система мала довести свою цінність.
Місто опинилося на шляху російського наступу, а його форти стали важливим складником великої військової операції. Краків не потрапив у повноцінну облогу, проте фортеця допомогла зупинити російський наступ поблизу міста восени та взимку 1914 року.
Міжвоєнний Краків: як влада над містом змінилася
У жовтні 1918 року польські вояки перебрали контроль над Краковом. Разом із містом вони отримали величезне господарство колишньої австрійської фортеці – казарми, склади, шпиталі, укріплення та дороги. Але Польща вже не збиралася утримувати Краків у тому стані, в якому його залишила імперська армія.
Місто поступово виходило з-під влади старих фортифікаційних правил:
- форти не розбудовували в єдину оборонну систему;
- артилерію здебільшого прибрали;
- військові споруди почали використовувати за потребами польського війська.
Найкраще нові пріоритети помітні на прикладі летовища у Раковицях (Rakowice). Його розширювали у напрямку Чижин (Czyżyny), тоді як частина віддалених фортів занепадала. Місцеві мешканці розбирали їх на цеглу й каміння для будівництва.
Останній бій старої оборонної системи
Коли у вересні 1939 року нацистські війська наступали на Краків, частина старих укріплень знову опинилася на шляху ворога. Фортечна група, сформована з вояків 23-ї піхотної дивізії, короткий час стримувала нацистів і прикривала відступ армії “Краків”.
Польські солдати зайняли форти на північному заході міста:
- “Тоне” (Tonie);
- “Броновіце” (Bronowice);
- “Подхруще” (Podchruście).
Укріплення, які Австро-Угорщина будувала для великої війни, знову дали воякам позиції для оборони, хоча вже не могли перетворити весь Краків на неприступну фортецю.
Після захоплення міста нацистські окупанти використовували форти як склади або майданчики для зенітних батарей. У форті “Кшеславіце” (Krzesławice) у 1939–1941 роках відбувалися масові розстріли польських в’язнів. Частину броньованих конструкцій демонтували. У 1944 році, готуючись до наступу радянської армії, нацистське командування покинуло старі форти, тому вони пережили ще одну війну.
Що сталося з Краківською фортецею після 1945 року?
Після Другої світової війни Краків отримав у спадок сотні споруд різного призначення, але не всі вони були потрібні місту. У 1950-х роках Краківська фортеця почала зникати: багато фортів руйнували, а цеглу й каміння забирали на будівництво. Деякі комплекси залишали військовим. Але вже не армія визначала, як розпоряджатися територією навколо форту, а місто.
Частину споруд переобладнали:
- колишні казарми ерцгерцога Рудольфа – під Краківську політехніку (Politechnika Krakowska);
- комплекс поблизу кургану Костюшка – під радіостанцію RMF FM.
Понад 30 фортів збереглися до XXI століття, вони нагадують про час, коли австрійська армія визначала правила забудови Кракова. Тому знайомство з містом королів не обов’язково обмежувати Ринковою площею, Вавелем і старими костелами. За межами туристичного центру збереглося чимало слідів давнини, які можуть розповісти туристам багато цікавого.